Інженерно-геологічні умови

В інженерно-геологічному відношенні Когильницька лесова рівнина представлена делювіальним та елювіально-еолово-делювіальним стратиграфо-генетичними комплексами порід, які залягають вище базису ерозії й активно беруть участь у розвитку ЕГП.

Делювіальний комплекс (dP_III-ІV)

Делювіальний комплекс широко розповсюджений у межах схилів і є першим від поверхні стратиграфо-генетичним комплексом. Літологічний склад делювіального комплексу різноманітний і залежить від складу порід комплексів, що його підстилають.

Відклади делювіального комплексу, що залягають на елювіально-еолово-делювіальних відкладах, є перевідкладеними материнськими лесовими породами в корінному заляганні й складені досить близькими до них по складу й зовнішньому вигляду різницями. Переважним літологічним типом є суглинки (легкі, середні, важкі), рідше глини, супіски, піски з рідкими уламками піщаників, вапняків, алевритів.

Аналізуючи гранулометричний склад делювіальних суглинків, відзначаємо збільшення вмісту глинистих часток від легких різниць до важких від 14,7 до 39,2-53,2%; і зменшення вмісту крупнопилуватих часток від 61,4 до 36,6-26,7%; вміст дрібнопилуватих і глинистих часток змінюється в межах 13,0-21,4% і 6,4-17,2% (за середніми значеннями) відповідно.

Пластичні властивості збільшуються від легких до важких різниць у міру збільшення вмісту глинистих часток; вологість на межі текучості змінюється від 0,26 до 0,56; число пластичності від 0,08 до 0,26. Природна вологість змінюється від 0,11 до 0,38, по ступені вологості відносяться до маловологих і вологих ґрунтів.

Обємна маса збільшується від легких до важких різниць і змінюється в межах 1,53-2,08 г/см²; а коефіцієнт пористості зменшується відповідно в межах 0,91-0,65 (за середніми значеннями). За значеннями коефіцієнта ущільненості легкі суглинки є недоущільненими, інші літологічні різниці - середньоущільненими, ґрунти непросадочні, коефіцієнт відносного просідання при побутовому навантаженні 0,001-0,003.

Властивості міцності делювіальних відкладів збільшуються від легких до важких різниць; кут внутрішнього тертя змінюється від 14 до 24?, зчеплення - від 0,18 до 0,38-0,42 кг/см² (за середніми значеннями).

Водопроникність делювіальних відкладів різна, залежить від складу й ущільненості ґрунтів і становить 0,08-0,7 м/добу.

Елювіально-еолово-делювіальний (лесовий) комплекс (e,vdQ_I-III)

Розповсюджений найбільш широко. Товща лесових порід розчленована на 18 горизонтів лесів і викопних ґрунтів, що чергуються, включаючи й сучасні ґрунти.

Для лесів характерна перевага легких (верхні горизонти) і середніх різниць. Леси (особливо легкі різниці) характеризуються кращою відсортованістю, добре розвинутою мікропористістю, меншою глинистістю, природною недоущільненістю, високими фільтраційними й просадними властивостями.

Викопні ґрунти (особливо важкі суглинки й глини, що залягають у нижній частині лесової товщі) характеризуються більшою глинистістю, найбільш щільним складом і меншою пористістю.

На межиріччях фізико-механічні властивості ґрунтів змінюються в широких межах. У легких суглинків вони варіюють в такому діапазоні: обємна маса змінюється від 1,30 до 2,01г/см³; природна вологість - від 0,04 до 0,26; вологість на межі текучості 0,25-0,38; число пластичності 0,07-0,17; коефіцієнт пористості 0,60-1,21. Середні суглинки характеризуються наступними значеннями фізико-механічних властивостей: обємна маса 1,38-1,98г/см³; природна вологість 0,06-0,29; вологість на межі текучості 0,26-0,42; число пластичності 0,08-0,21; коефіцієнт пористості 0,55-1,21. У важких суглинків вони змінюються в таких межах: обємна маса 1,47-2,10г/см³; природна вологість 0,05-0,29; вологість на межі текучості 0,30-0,47; число пластичності 0,12-0,24; коефіцієнт пористості 0,53-1,14. Глини характеризуються такими значеннями фізико-механічних властивостей: обємна маса 1,84-2,00г/см³; природна вологість 0,15-0,20; вологість на межі текучості 0,39-0,46; число пластичності 0,18-0,22; коефіцієнт пористості 0,64-0,98.

На півночі території досліджень фізико-механічні властивості ґрунтів також змінюються в широких межах. У середніх суглинків вони коливаються наступним чином: обємна маса 1,57-1,87г/см³; природна вологість 0,16-0,35; вологість на межі текучості 0,32-0,43; число пластичності 0,11-0,15; коефіцієнт пористості 0,75-1,07. Важкі суглинки характеризуються такими значеннями фізико-механічних властивостей: обємна маса 1,81-1,84г/см³; природна вологість 0,20-0,42; вологість на межі текучості 0,37-0,43; число пластичності 0,16-0,19; коефіцієнт пористості 0,78-0,83. Глини мають природну вологість 0,19-0,34; вологість на межі текучості 0,41-0,63; число пластичності 0,20-0,31.

Техногенні чинники розвитку зсувів

геологічний зсувний ерозійний техногенний

По техногенним причинам на даній ділянці зафіксовано 47 зсувів, які сформувалися за рахунок сільськогосподарської діяльності, 39 сформувалися за рахунок штучного підняття РГВ у результаті спорудження водойм, 9 зсувів,сформованих за рахунок розробки карєрів.

Втрата стійкості порід, що складають схили, носить, в основному, природний характер. Однак біля 28,5 % всіх наявних зсувів сформувалися та активізувалися в результаті природних та техногенних, а окремі зсуви - під впливом тільки техногенних факторів. Додаткове зволоження утворюється в результаті підйому РГВ при спорудженні штучних водоймищ в днищах балок та запрудах на річках, а також при поливах городів та скиданні побутових відходів в днища ярів, що ускладнює природній дренаж в сільських населених пунктах. Джерелом додаткового зволоження схилів є також молочно-товарні комплекси та свиноферми, польові стани та інші сільськогосподарські підприємства.

Іншою причиною сповзання є втрата упору в основі схилу при підрізці його або дії додаткового навантаження штучних споруджень на верхній частині схилу. До перших відносяться зсуви які утворилися в результаті розробки карєрів. Окремі зсуви сформувалися в відкосах виїмок або техногенних насипних ґрунтах в результаті будівництва лінійних споруд (доріг, трубопроводів та ін.) та перетинання цими спорудами балок та річкових долин. Іноді ці споруди унеможливлюють вільний природний дренаж по днищах балок та утворюють додатковий підйом вгору за течією.

Гірничі виробки по видобутку будівельних матеріалів (пильних і бутових вапняків, глин, пісків і ін.) широко розповсюджені на території досліджень. Основне навантаження лягає на відкриті гірничі виробки - карєри. На площах розвитку карєрів часто виникають схилові процеси - зсуви, ерозія, обвали. Карєри значно знижують захисні властивості зони аерації.

На ділянках розташування гірничих виробок відбувається перетворення природного рельєфу, повязане з неупорядкованим розміщенням вскритих порід і утворенням виїмок і бугрів різних форм і розмірів, що приводить до негативного впливу на схили, в основному, у вигляді зсувів. Негативно впливає на структуру ґрунтів спорудження штучних водойм - порушується природний режим дренування. Орні землі, які розташовані, головним чином, на межирічних рівнинних просторах і на пологих ділянках річкових долин і балок, при зрошенні створюють додаткове замочування ґрунтів, що призводить, в основному, до зсувоутворення, а при положисто-горбистих схилах - до яружної й лінійної ерозії.

Крім того, діяльність сільськогосподарських підприємств, таких, як МТФ, скотарні, відстійники, польові станції й т.п., які розташовані, як правило, на вододілах, також призводить до ЕГП.

Висновки

· Визначено, що основним техногенним чинником впливу на стан процесу підтоплення є водогосподарське навантаження - в основному - тривале гідромеліоративне освоєння території, що приводить до значного підвищення РГВ.

· Основними природними факторами, що викликають розвиток ЕГП на даній території, є: геологічна будова, гідрогеологічні умови, рельєф місцевості, клімат, інтенсивність і контрастність неотектонічних рухів. Інтенсивний розвиток господарської діяльності без урахування природоохоронних дій викликало негативний вплив на навколишнє середовище і сприяло появі нового, антропогенного, фактору, який впливає на утворення ЕГП

Найбільш широкий прояв на даній території має пластичний тип зсувів. Тому густота горизонтальної розчленованості рельєфу наклала відбиток на розповсюдження цього типу зсувів. Поширення їх вкрай нерівномірне. Належать вони до схилів річкових долин і яружно-балкових частинах Одеської області на відрогах Бессарабської височини вони мають розсіяне поширення з густотою прояву 0,8-0,9 на 1км². За формою в плані ці зсуви отримали залежно від рельєфу місцевості їхнього формування різноманітні форми. Частіше це зсуви еліпсоїдальні, зі звуженою горловиною або складної конфігурації. Рідше - фронтальні або циркоподібні. Потужність їх не перевищує 7-8м, часто зустрічаються опливини потужністю до 1,0-1,5м.

Література

1.Звіт з вивчення зсувів в Одеській та Миколаївській областях за 1971-1975гг. П.Н. Науменко, Т.П. Скрибнева, И.А. Мартинова.

2.Звіт з моніторинга екзогенних геологічних процесів в межах території Одеської, Миколаївської, Херсонської областей Причорномор ДРГП: - Одеса, 2010 г.

3.Звіт зі спеціалізованих геоекологічних дослідах у промислово-городській агломерації м.Одеса та області у 1989-1993г.: - Одеса, 1993г.