10.4. Заміри дебіту нафти і газу Заміри дебіту нафти
Детальне спостереження за режимом експлуатації свердловин і ретельний облік видобутку потрібні для промислової оцінки нафтоносних пластів, встановлення оптимального режиму роботи свердловин, аналізу процесу розробки, планування видобутку нафти і газу, а також для підрахунку запасів нафти і газу. У кожній свердловині слід систематично заміряти дебіт нафти, газу і води (а також визначати відсотковий вміст піску в рідині та рівень забруднення нафти водою).
Облік видобутку рідини здійснюють або спеціальними механічними лічильниками, що дають змогу заміряти дебіт безупинно й окремо для кожної свердловини (для чого треба попередньо відокремити від нафти воду, газ, а також очистити її від піску і бруду), або вимірюванням у резервуарі видобутку групи свердловин із подальшим розподілом дебітів по свердловинах, або вимірюванням продуктивності свердловин у резервуарі по черзі із спрямуванням продукції свердловини в резервуар протягом деякого часу, що залежить від характеру подавання рідини в свердловині. На основі такого вимірювання визначають дебіт свердловини за 1 год, а потім обчислюють добовий видобуток множенням дебіту на кількість фактичних годин її експлуатації за добу. При цьому вважають, що досліджувана свердловина за добовий період експлуатації дає більш-менш рівномірний видобуток. Якщо відомо, що режим свердловини протягом доби істотно змінюється, роблять повторні виміри дебіту, на основі яких виводять середнє значення.
Вимірювання виконують у такий спосіб. Очистивши мірник від води, бруду і піску, звільняють його від нафти, що нагромадилася в ньому, і потім ставлять під вимір, тобто на визначений час у нього спрямовують струмінь рідини свердловини, що заміряється. Початок і кінець наповнення мірника визначає обліковець в особливій книжці.
На першій стадії кольматації піщаної породи адсорбовані частинки утримуються на поверхні піщинок не сильно і можуть бути порівняно легко видалені із породи зворотною фільтрацією. Проте в присутності розчинів із багатовалентними коагуляційними катіонами (СаС12, А1С13 та ін.) коагуляційні зв'язки змінюються і глинисті частинки міцно закріплюються в порах породи.
У гранулярному пласті всю зону, в яку проникли промивальна рідина та її фільтрат, умовно поділяють на зону кольматації, яка примикає до свердловини, і зону проникнення фільтрату.
Зона кольматації — це ділянка навколо свердловини, в пори якої проникли частинки дисперсної фази бурового розчину. Товщина цієї зони залежить переважно від співвідношення гранулометричного складу дисперсної фази бурового розчину і структури порового простору (розподіл пор за розмірами) пласта, а також від перепаду тисків у період буріння і тривалості дії бурового розчину на породу. Хоча пористість породи в зоні кольматації при цьому зменшується несуттєво, проникність знижується різко.
У результаті часткового відфільтрування дисперсного середовища із промивальної рідини на поверхні тріщин утворюються фільтраційні кірки. Отже, тріщини заповнюються загуслою промивальною рідиною і фільтраційною кіркою. Видалити із пласта загуслу промивальну рідину, фільтраційну кірку та інші тверді частинки вдається лише частково. Проникність зони кольматації в результаті проникнення дисперсної фази бурового розчину знижується в 10 разів і більше.
Хімічна поглинальна властивість порід грунтується на утворенні важкорозчинних сполучень, в результаті в еквівалентних кількостях поглинаються як аніони, так і катіони.
Сутність фізико-хімічної обмінної властивості порід полягає в тому, що під час взаємодії їх з розчином будь-якої речовини деяка кількість іонів зникає із розчину, а замість них у розчині з'являються інші іони. Фізико-хімічна властивість гірських порід значною мірою визначається їх дисперсністю: чим більший ступінь дисперсності, тим вища обмінна властивість.
Поверхневий натяг, змочування, адсорбційні процеси зумовлюють дію капілярних сил на межах поділу фаз і капілярний рух рідини в порах колектору. Рух пластової рідини в породі по капілярних порах можна показати як результат дії рухомої сили менісків, які утворилися в порах під час взаємодії рідини зі скелетом колектору.
Наявність у нафті розчинених газів може сильно впливати на її рух у капілярних порах. Так, з утворенням депресії на пласт під час випробування або експлуатації свердловин рух нафти до її вибою супроводжуватиметься зниженням тиску. Якщо тиск стане меншим за тиск насичення, то із нафти почне виділятися розчинений газ у вигляді бульбашок. Просуваючись по розгалуженню змінного перерізу (сітці капілярів), ці бульбашки з переходом у звужені проміжки деформуються.
Вважають, що стійкі нафтові емульсії виникають у привибійній частині пласта під час освоєння свердловини. Нафта, що рухається до вибою, натрапляє на фільтрат промивальної рідини і перемішується з ним. Під дією ефекту Жамена і за великої в'язкості емульсія закупорює пори пласта.
Висоту нафти і води в мірнику замірюють зануренням у нього рейки, яка поділена поділками і має водомірне скло, установлене строго паралельно самій рейці. Водомірна трубка вкладена у спеціальні захвати рейки, тому трубку можна зрушити на деяку відстань догори і вниз до упора в укріплену в нижній частині рейки чашку з пластичним матеріалом. Скло разом з рейкою опускають у замірну трубку мірника, і, коли рідина наповнить водомірне скло, закривають нижній кінець його, зануривши скло в чашку з пластичним матеріалом. Потім рейку зі склом підіймають і за нанесеними на неї поділками відраховують висоту стовпів нафти і води. Дані цього виміру обліковець заносить у книжку і за ними обчислює масову кількість нафти (води) за рівняннями
Отримані виміри дебіту свердловин звіряють із загальним видобутком нафти на промислі і записують у книжку. На основі добових записів складають зведення про щомісячний видобуток нафти і води і відсотковий вміст води в нафті, що поряд з іншими даними для кожної свердловини включають у щомісячні експлуатаційні зведення, які посилають з промислу в нафтопромислове управління. Крім глибини свердловин, розміру експлуатаційної колони, експлуатаційного пласта, способу експлуатації в щомісячних експлуатаційних зведеннях звичайно вказують дані стосовно густини нафти і солоності води, а також газового фактора.
Промислові геологи особливо ретельно мають стежити за першою появою води в кожній свердловині, тому що ці дані беруть за основу для визначення контурів нафтоносності, вони є першим сигналом про початок обводнення експлуатованого пласта. Для своєчасного виявлення появи крайової води застосовують спосіб визначення відсоткового вмісту води в пробі нафти за допомогою приладу Дина і Старка.
Замір дебіту газу
Для виміру об'єму газу, одержуваного разом з нафтою із ви-сокодебітних свердловин, а також газу із суто газових свердловин застосовують лічильники. Кількість газу, що надходить з інших свердловин, заміряють шайбною вимірною трубкою Піто.
Для повного обліку газу в глибиннонасосних свердловинах треба заміряти газ, що виходить з міжтрубного простору, а також із мірника (чи з трапу перед мірником).
Для визначення кількості газу, що надходить із свердловини у разі спокійного витікання його в атмосферу (безпосередньо з устя свердловини або через відкритий кінець труби) зі швидкістю не більше 15 м3/с, застосовують анемометр. Основною деталлю цього приладу є вітряне колесо, з'єднане передачею з набором шестерень, на осях яких укріплені стрілки, що
вказують швидкість потоку. Анемометр помішають безпосередньо у вихідному перерізі труби. Струмінь вихідного газу приводить в обертання вітряне колесо, плин газу відбувається за атмосферного тиску.
За незначних дебітів і тисків у трубі, через яку виходить газ, найчастіше застосовують порівняно з анемометром шайбний вимірник. Шайб-ним вимірником можна заміряти добову кількість газу, що не перевищує 10 тис. м3, за тиску газу на виході з труби не більш 500 мм вод. ст. Замір дебіту свердловини, що дає багато газу, здійснюють пневмометричною трубкою (трубка Піто), за дуже високого дебіту газу трубку Піто приєднують до пружинного манометра.
Замір газу, що добувають, найліпше вести цілодобово за допомогою автоматичних приладів (самописного витратоміра). За відсутності такого приладу для виміру видобутку газу варто застосовувати диференціальний манометр. У цьому випадку замір видобутку газу у високодебітних свердловинах слід робити 2—3 рази за добу залежно від ступеня нерівномірності подавання струменя газу.
При реєстрації кількості нафти, газу і води по свердловинах і запису їх у спеціальні книги вказують з вичерпною повнотою всі технічні дані щодо умов експлуатації. Крім книг первинного обліку нафти, газу і води на кожну свердловину заповнюють паспорт, у якому описують усе виробниче життя її — з моменту початку буріння до ліквідації включно.
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
Які заходи потрібні для розкриття нафтогазових пластів, що характеризуються НГПТ?
Які заходи потрібні для розкриття нафтогазових пластів з ПТМГ?
Коли для розкриття пластів застосовують піни?
Які існують заходи для попередження ускладнень і аварій в процесі буріння свердловин?
Що таке герметизування устя свердловини превентором?
Які Ви знаєте вимоги до промивальної рідини під час розкриття продуктивних горизонтів?
З якою метою визначають градієнти тиску гідророзриву пласта під час його розкриття свердловиною?
Як випробовують продуктивні пласти?
Як заміряють дебіти нафти і газу?
РОЗДІЛ
- 0.0. Орлов, m.I. Свдощук, в.Г. Омельченко о.М. Трубенко, m.I. Чорний нафто-газопромислова
- Підручник
- 1Стор1я формування нафтогазопромислово1 геолог! I
- 1.1. Проблеми, повязан1
- 3 Нафтогазопромисловою геолопсю
- 1Стор1я формування нафтогазопромисловот геолопк
- 1.2. Св1товий видобуток нафти I газу
- 1.3. 1Стор1я геолопчних досл1дженб
- 12 Нафтогазопромислова геолопя
- 1.4. Динамка видобутку нафти I газу в украун1
- 1.5. Нафтогазоносн1стб територ1у укра1ни
- 1Стор1я формування нафтогазопромисловок геолопт
- 2.1. Категорії свердловин
- 2.2. Геолого-технічний наряд на буріння свердловини
- 2.3. Вибір інтервалу відбору керна
- 2.4. Конструкція свердловини
- 2.5. Планування буріння свердловин
- 2.5.1. Перспективне планування
- 3.1. Відбір і вивчення керна
- 3.1.1. Бокові ґрунтоноси
- 3.1.2. Збереження керна
- 3.1.3. Опис керна, побудова кернограми
- 3.2. Відбір і вивчення шламу
- 3.2.1. Особливості відбору, методика опису і збереження шламу
- 3.2.3. Виділення нафтогазоносних шарів у розрізах свердловин за даними коефіцієнтів набухання глин у шламі
- 3.2.4. Визначення тектонічних порушень насувного типу
- 3.2.5. Визначення наближення свердловини до пластів з високими тисками за шламом і керном
- 3.3. Інші геологічні спостереження
- 3.3.1. Відбір проб нафти, газу та води
- 3.3.3. Замір кутів відхилення свердловини від вертикалі кидальним приладом
- 3.4. Спостереження у свердловинах спеціального призначення
- 3.4.1. П'єзометричні свердловини
- 3.4.2. Контрольні свердловини
- 3.4.3. Нагнітальні свердловини
- 3.5. Геологічний контроль
- 3.6. Ускладнення
- 3.7. Геологічна документація
- 3.8. Геологічні методи вивчення розрізів свердловин у лабораторних умовах
- 3.8.1. Гранулометричний аналіз
- 3.8.2. Мінералогічний аналіз
- 3.8.3. Мікрофауністичніш аналіз
- 3.8.4. Спорово-пилковий аналіз
- 3.8.5. Аналіз порід на вміст карбонатів
- 3.8.6. Люмінесиентно-бітумінологічніш аналіз
- 3.8.7. Вивчення маркувальних горизонтів
- 3.8.8. Визначення пористості
- 3.8.9. Визначення проникності гірських порід
- 3.8.12. Визначення тиску насичення
- 3.8.13. Суть визначення співвідношень р—V— т пластових нафт
- 3.8.14. Визначення в'язкості пластової нафти
- 3.8.15. Поняття про складання рекомбінованоі проби нафти
- 4.1. Методи кореляції розрізів свердловин
- 4.1.1. Загальна кореляція
- 4.1.2. Детальна (зональна) кореляиія
- 4.1.3. Складання кореляційних схем
- 4.1.4. Складання
- 4.1.5. Регіональна кореляція
- 4.2. Складання геологічних профілів
- 4.2.1. Побудова геологічних профілів
- 4.3. Побудова структурних карт
- 4.3.1. Метод трикутників
- 4.3.2. Метод профілів
- 4.3.3. Метод сходження
- 4.3.4. Порядок знесення точок свердловин на структурних картах на лінію профілю
- 4.3.5. Умови, які впливають на точність побудови структурної карти
- 4.3.6. Урахування викривлення свердловини під час побудови структурних карт
- 4.3.7. Побудова карти поверхні
- 4.3.8. Побудова карт ефективних та ефективних нафтонасичених (газонасичених) товщин
- 4.4. Побудова карт
- 4.4.4. Визначення положення газоводяних, нафтоводяних і газонафтових контактів за пластовими тисками
- 4.4.8. Зональні карти
- 5.2. Радіоактивні методи каротажу
- 5.3. Спеціальні геофізичні дослідження
- 5.3.1. Каротаж мікрозондами
- 5.3.2. Боковий каротаж
- 5.3.3. Термокаротаж
- 5.3.4. Кавернометрія
- 5.3.5. Газовий каротаж
- 5.3.6. Механічний каротаж
- 5.3.7. Контроль технічного стану свердловин геофізичними засобами
- 5.3.8. Акустичний каротаж
- 5.3.9. Нахилометрія (визначення падіння пластів)
- 5.4. Інтерпретація даних гдс
- 5.4.1. Розчленування
- 5.5. Використання геофізичних даних стосовно викривлених і спрямованих свердловин за азимутами і кутами їх відхилення від вертикалі
- 6.1. Гранулометричний склад порід
- 6.2. Пористість порід
- 6.3. Проникність порід
- 6.4. Тріщинуватість порід
- 6.5. П'єзопровідність гірських порід
- 6.6. Гідропровідність гірських порід
- 6.7. Вплив термодинамічних умов
- 6.8. Про можливість
- 6.9. Класифікація колекторів
- 7.2.1. Класифікація нафт
- 7.3. Фізико-хімічні властивості газу
- 7.8. Водонафтовий контакт і його характеристика
- 8.1. Температура в природних резервуарах земної кори
- 8.1.1. Використання геотермічної інформації в процесі пошуків, розвідки та дорозвідки нафти і газу
- 8.1.2. Використання термометрії
- 8.2. Пластові тиски в земній корі 8.2.1. Загальні положення
- 8.2.3. Інші причини формування нгпт
- 8.2.4. Природа пластових тисків, менших за гідростатичні (птмг)
- 8.2.5. Використання інформації
- 8.2.9. Використання інформації
- 9.1. Сили, які утримують нафту в пласті
- 9.2. Сили,
- 9.2.1. Напір води
- 9.2.2. Тиск стисненого вільного газу (тиск газової шапки)
- 9.2.3. Розширення розчиненого в нафті газу
- 9.2.4. Пружність рідини і породи
- 10.1. Розкриття горизонтів
- 10.1.1. Заходи шодо попередження ускладнень і аварій в проиесі буріння свердловин
- 10.1.2. Обладнання устя свердловин фонтанною арматурою
- 10.2. Визначення градієнта тиску гідророзриву пласта
- 10.3.1. Застосування пар
- 10.4. Заміри дебіту нафти і газу Заміри дебіту нафти
- Розробка нафтових і газових родовищ
- 11.1.2. Система розробки знизу—вгору
- 11.1.3. Комбінована система розробки
- 11.1.4. Порядок виділення
- 11.2. Системи розробки
- 11.2.1. Рівномірна сітка розташування свердловин
- 11.3. Особливості розробки
- 11.3.1. Нафтові поклади в неоднорідних пластах
- 11.3.2. Поклади нафти
- 11.3.3. Поклади нафти в карбонатних колекторах
- 11.3.4. Нафтові поклади з газовою шапкою
- 11.3.5. Нафтові поклади
- 11.3.6. Нафтові облямівки
- 11.3.7. Газові поклади
- 11.3.8. Газоконденсатні поклади
- 11.3.9. Розташування видобувних свердловин у разі розробки покладів вв, пов'язаних із плікативно ускладненими структурами
- 11.3.10. Особливості освоювання і розробки нафтогазових родовиш на континентальних шельфах торів і океанів
- 12.1. Поняття про методи інтенсифікації та вторинні методи розробки
- 12.2. Методи інтенсифікації видобутку нафти і газу
- 12.2.1. Хімічна обробка привибішшх зон свердловин у нафтових пластах
- 12.1.4. Обробка привибійних зон свердловин твердити вибуховими речовинами
- 12.1.5. Інші види дії на пласт
- 13.1. Вибір об'єктів
- 13.2. Спостереження в процесі видобутку
- 13.4. Нагнітання газу
- 13.5. Внутрішньопластове горіння вуглеводнів з метою підвищення нафтовіддачі
- 13.6. Витіснення парою нафти з продуктивного пласта
- 13.7. Шахтний спосіб вилучення нафти з гірських порід
- 13.9. Застосування ультразвукових коливань
- 13.10. Витіснення нафти вуглекислим газом
- 13.11. Витіснення нафти
- 14.1. Організація геологічної служби на промислах
- 14.2. Геологічний контроль
- 14.4.2. Методи підрахунку запасів нафти
- 14.5. Охорона надр
- 14.5.1. Буріння свердловин
- 14.5.2. Випробування свердловин
- 14.5.3. Експлуатація нафтових і газових родовиш