8.1.2. Використання термометрії

для контролю технічного стану свердловини

Відбивка цементного кільця під час цементування обсадних колон. Визначення висоти підіймання цементу за обсадними колонами піс­ля цементування є дуже важливим завданням, оскільки дає змогу оцінити якість ізоляційних робіт. Його вирішують за допомогою електротермомет-ра, робота якого Грунтується на тому, що у процесі тужавіння цементу ви­діляється тепло, яке підвищує температуру того інтервалу свердловини, в якому знаходиться цемент.

Численними дослідженнями встановлено, що підвищення температури цементу відбувається з початку його тужавіння; найбільшу зміну темпера­тури зафіксовано в період від 6 до 16 год, залежно від сорту цементу. З урахуванням цього факту для одержання якісних і достовірних даних щодо висоти підіймання цементу за колоною термометрію у свердловинах слід починати не раніше ніж через 16 год після цементажу.

На рис. 8.2 на глибині 250 м чітко фіксується верхня межа цементу за різким зсувом кривої на термограмі. Інтервал глибин від 250 до 770 м хара­ктеризується наявністю цементу, а форма температурної кривої ускладнена

температурними аномаліями, спричиненими

зміною діаметра свердловини і різною тепло­провідністю пластів.

Для запобігання помилок, пов'язаних з лі­тологічними особливостями порід (теплопровід­ність або температурні режими в окремих ша­рах) і появою іноді невеликих температурних аномалій на термограмі, в процесі відбивки це­ментного кільця інтерпретацією температурної кривої слід зважувати на геолого-геофізичний розріз свердловини, одержаний за допомогою електрометрії та інших методів.

Визначення глибини пошкодження обсадних колон і припливу води в свердловину. Електроте-рмометром можна визначити місце припливу пластової води в свердловину, замірявши різ­ницю температури рідини, закачаної в сверд­ловину під час її промивки, і температуру во­ди, яка надходить із пласта в свердловину під час зниження в ній рівня рідини.

Рис. 8.3 ілюструє термограму, за допомо­гою якої можна визначити місце пошкодження обсадної колони у свердловині і приплив плас­тової води.

Рис. 8.2. Температурна крива при визначенні висоти під­йому цементу в затрубному просторі.

ВЦК — відбивка цементного кільця

Рис. 8.3. Визначення місця припливу води в свердловину за допомогою термометрії.

Температурна крива: 1 — контрольна, 2 — після відтарту-вання рідини із свердловини

Нижче описано порядок операцій на бу­ровій для визначення глибини пошкодження обсадної колони.

Перед початком виконання термометрії у свердловину закачують глинистий розчин або воду з температурою, що значно відрізняється від температури води, яка надходить з пласта. Для цього використовувану рідину спеціально охолоджують або нагрівають залежно від тем­пературних умов, що існують у свердловині і на поверхні. Цією самою рідиною "задавлю-ють" приплив води з пласта. Після цього у свердловину спускають електротермометр і за-

міряють температуру вздовж стовбура свердловини, в результаті чого одер­жують контрольну температурну криву — лінію із плавним збільшенням те­мператури з глибиною. Повторні заміри температури електротермометром проводять після зниження рівня рідини в свердловині методом відтартуван-ня і виклику припливу води з пласта через пошкодження обсадної колони. Зазвичай температура води з пласта вища і відрізняється від температури во­ди або розчину, що був закачаний в свердловину. Запис температурної кри­вої в свердловині роблять під час спускання електротермометра униз для за­побігання змішування рідини у стовбурі свердловини.

Вода, що попаде в свердловину, проходить спочатку деякий шлях у за-трубному просторі, зумовлюючи при цьому зміни температури, які фіксу­ються на температурній кривій і вказують на відрізок руху води поза обса-дною колоною і на джерело обводнення, яке знаходиться у початковій то­чці цього руху. Слід звернути увагу, що для якісного контролю затрубного руху води свердловину перед замірами промивають водою з температурою не більше 20 °С доти, доки температура не вирівнюється по всьому стовбу­ру. Рівномірність перевіряють контрольними замірами і лише через 4— 5 год проводять замір температури електротермометром. Місце припливу води на термограмі фіксується аномалією (див. рис. 8.2), тому що в цій то­чці температура в затрубному просторі найбільш відрізняється від темпера­тури води, що знаходиться в свердловині.