logo search
Геологія

5.3.5. Газовий каротаж

Газовий каротаж ґрунтується на вивченні газоподібних і рідких вуглеводнів, які попадають у глинистий розчин при розкритті доло­том нафтогазового пласта. Глинистий розчин, який виходить із свердлови­ни, за допомогою приладів газового каротажу на поверхні досліджують на вміст газоподібних і рідких вуглеводнів. Дані щодо вмісту в розчині горю­чих газів використовують для побудови газокаротажної кривої. Відповідні поправки на відставання проби глинистого розчину вводять експерименталь­ним методом за допомогою методів, які застосовують для визначення гли­бин відбору шламу.

У разі неперервного проведення газового каротажу записують дві кри­ві: одна показує загальну зміну складу вуглеводневих газів, інша — кіль­кість важких вуглеводневих газів, тобто нафтового ряду.

Втім газовий каротаж застосовують рідко через суттєві недоліки, які

розглянуто нижче.

  1. Для проведення газового каротажу під час буріння свердловини по­ трібно цілодобове чергування спеціалістів на буровій, які виконують робо­ ту на газокаротажній станції. Це значно впливає на вартість буріння сверд­ ловини.

  2. На газокаротажній діаграмі газоносні шари і прошарки чітко не від­ биваються, якщо свердловиною вже були пройдені шари і прошарки з на­ явністю вуглеводнів, особливо газу.

  3. У глинистому розчині, що входить у свердловину, може бути газ унаслідок неповного очищення розчину в процесі руху по жолобах і у від­ стійнику на поверхні. Газ може бути також у глинах, із яких був приготов­ лений глинистий розчин.

  1. У глинистий розчин часто слід додавати штучно нафту у разі роз­ криття продуктивних горизонтів і у випадках аварій.

  2. Якщо в глинистий розчин потрапив водень (Н2) або сірчаний водень (Н28) із порід, пройдених свердловиною, то на газокаротажних діаграмах спотворюється інформація, тому що Н2 і Н28 у приладі газокаротажної стан­ ції горять за тих самих температур, що і вуглеводні.