5.5. Використання геофізичних даних стосовно викривлених і спрямованих свердловин за азимутами і кутами їх відхилення від вертикалі
Використовування перших геологічних даних (абсолютна позначка, глибина, елементи залягання пласта, товщина пласта тощо) ускладнюється, якщо ці дані одержані в результаті дослідження викривлених
свердловин. У такому разі виникає необхідність, перш ніж використовувати ці дані, внести в них деякі поправки.
Інженер-геолог, який обслуговує свердловини, що буряться, повинен всесторонньо вивчати причини повільного викривлення свердловин, а також спотворення, які виникають унаслідок цього в первинних геологічних даних. Геологічними причинами викривлення свердловини під час буріння є неоднорідна міцність порід, а також нахил пластів цих порід. На рис. 5.7 показано випадки, коли долото при бурінні натрапляє на пласти, неоднорідні за міцністю і з неоднаковими кутами падіння.
У першому випадку при незначних кутах падіння пластів порід (рис. 5.7, а) долото, прорізуючи однорідну (за міцністю) гірську породу, натрапляє на міцний пласт. При цьому різальна кромка долота, обертаючись, стикається то з міцними, то з м'якими породами. Отже, в кожній позиції різальна кромка долота, що обертається, в точці дотику з міцною породою натрапляє на більший опір, ніж в усіх інших точках. У зв'язку з цим осьовий тиск на долото однаково передається на всю його робочу поверхню, шо спричинює відхилення осі долота у бік, протилежний падінню пласта.
В другому випадку (рис. 5.7, б), при значних кутах падіння міцної породи, переважно понад 45°, характер зносу долота змінюється. При зіткненні з твердими породами зноситься опорна поверхня долота, з м'якими — бічна. Внаслідок цього міцний шар починає напрямляти долото у бік свого падіння.
У разі використання геологічних даних, одержаних по викривленій свердловині, для кожної ділянки слід визначити кут відхилення осі свердловини від вертикалі, а також її орієнтування по країнах світу, тобто азимут викривлення. Ці дві величини легко встановити за допомогою існуючих приладів, насамперед електричного інклінометра.
Отримані через кожні 25 м дані заносять у спеціальну таблицю, де вказують глибину вимірів, заміряні азимути викривлення і кут відхилення осі
1— початкова точка викривлення стовбура свердловини; 2 — друга точка (на відстані Ь від першої), в якій проведений замір кривизни
від схилу. За цими даними одержують графічну інтерпретацію — так звану інклінограму, яка є горизонтальною проекцією стовбура викривленої свердловини у вибраному масштабі.
Для побудови інклінограми беруть систему координат Пн.Пд — Сх.Зх. Початком координат слугує
проекція верхньої точки викривленої ділянки осі свердловини, тобто та точка, у якій виявлено викривлення свердловини. Відомо, шо викривлення свердловин, які бурять не спрямовано, а вертикально (якщо свердловина не призначена для спрямованого буріння), звичайно відбувається з глибини приблизно понад 300—500 м. Проекція точки, з якої відбувається викривлення свердловини, збігається з устям свердловини, оскільки до цієї глибини свердловина має вертикальну вісь.
За даними стосовно кута відхилення свердловини від схилу, з урахуванням того, що цей кут не міняється до наступної, другої, точки, де проведений вимір того самого кута, легко визначити горизонтальну відстань між цими точками (рис. 5.8). Саме горизонтальну проекцію інтервалу між першою і другою точками (перша — початок викривлення, друга — наступна точка, де проведений вимір кута кривизни) можна встановити за формулою
Далі беремо третю точку. За азимутом викривлення в ній від другої точки проводимо на плані пряму лінію в цьому напрямку і на ній в масштабі відкладаємо обчислену горизонтальну проекцію осі викривленої свердловини між другою і третьою точками (підрахунок ведеться з огляду на відстань між другою і третьою точками і кут відхилення в другій точці).
У такий спосіб будуємо і наступні точки, в яких виміряні кут відхилення і азимут викривлення. Як легко помітити, промінь, що сполучає початок координат з проекцією будь-якої точки на плані, зобразить у масштабі за величиною і напрямом відхилення свердловини від її устя впродовж всієї викривленої частини її стовбура до цієї точки. Промінь, що сполучає початок координат з проекцією останньої точки, тобто вибою свердловини, якщо там проведений вимір, зобразить загальний відхил свердловини, тобто зсув її забою від устя по горизонталі.
Для пояснення викладеного розглянемо приклад вимірів однієї із свердловин. Дані щодо зміни кута відхилення і кута кривизни наведено в табл. 5.1.
Свердловина до глибини 260 м була пробурена вертикально. Перший вимір кута відхилення і азимута викривлення проведений на глибині 330 м.
Відстань між першою і другою точками вимірів по стовбуру дорівнює 70 м, кут відхилення 2°. За цими даними легко обчислити горизонтальну проекцію цього відрізка, яка дорівнює 2,4 м.
Здійснивши підрахунок таким чином, одержимо дані, потрібні для побудови проекції свердловини в плані.
Знаючи, що на першій ділянці азимут викривлення дорівнює 340°, проводимо в цьому напрямку від початку координат пряму лінію (рис. 5.9) і на ній в прийнятому масштабі відкладаємо обчислену горизонтальну проекцію викривленої ділянки осі свердловини між першою і другою точками.
У такий спосіб знаходимо і наступні точки. Сполучивши першу точку (устя свердловини) з останньою (вибій свердловини), по кресленню легко визначити, що вибій свердловини відходить від устя на 16,4 м.
Для кожної свердловини, пробуреної на певний горизонт, на карті крім устя свердловини зазначеним способом наносять точку зіткнення її з цим горизонтом.
Зауважимо, що на плані (рис. 5.9, 5.10) не можна бачити зміни кута відхилення осі свердловини від вертикалі, проте це компенсується його винятковою наочністю відносно встановлення азимута викривлення.
Для усунення цього недоліку за даними кута відхилення від вертикалі та глибини проведених вимірів (тобто за відстанню між окремими точками по осі викривленої свердловини) будують криві, які показують зміну величини відхилення від вертикалі із зростанням глибини.
Як видно з рис. 5.11, читати їх неважко.
Вище зазначалося, що при складанні геологічних профілів і структурних карт потрібно встановлювати вертикальну відстань до елемента пласта, що цікавить нас. Цю відстань називають істинною глибиною залягання.
У викривленій свердловині по стовбуру визначають не істинну глибину окремого елемента розрізу свердловини, а видиму, яка може бути набагато більша або менша за першу. Видиму глибину легко встановити по каротажній діаграмі. Визначення істинної глибини залягання елемента розрізу свердловини за видимою, заміряною у викривленій свердловині, проводять у такий спосіб.
За даними інклінометра на рис. 5.11 показана вісь викривленої свердловини. Як легко помітити, ця вісь є ламаною лінією, утвореною сукупністю інтервалів глибин, що відділяються один від одного точками окремих вимірів кривизни. Упродовж невеликих інтервалів, що звичайно застосовують на практиці, відрізки осі свердловини умовно можна вважати прямолінійними. Інакше кажучи, умовно вважається, що на ділянці кожного інтервалу кут кривизни і азимут відхилення не змінюються. Для визначення вертикальної проекції осі викривленої свердловини на кожному окремому інтервалі за даними кута кривизни і величиною інтервалу між двома суміжними вимірами кривизни слід визначити вертикальну проекцію цього інтервалу і їх підсумувати. Це можна зобразити у вигляді рівняння
КОЛЕКТОРНІ ВЛАСТИВОСТІ ГІРСЬКИХ ПОРІД
До порід-колекторів належать ті породи, які характеризуються властивостями утримувати в собі і віддавати, тобто пропускати через себе, флюїди (воду, нафту, газ). Прикладами порід-колекторів можуть бути гравеліти, піски, пісковики, тріщинуваті алевроліти, деякі різновиди так званих органогенних і ноздрюватих вапняків, а також галогенні (хемогенні) і навіть іноді вулканогенні і метаморфічні породи кори вивітрювання давніх і молодих платформ, коли вони достатньо тріщинуваті.
Отже, породи-колектори — це породи, які вирізняються пористістю (або тріщинуватістю) і проникністю.
На пористість більшості гірських порід, особливо теригенних, значно впливає гранулометричний склад породи.
- 0.0. Орлов, m.I. Свдощук, в.Г. Омельченко о.М. Трубенко, m.I. Чорний нафто-газопромислова
- Підручник
- 1Стор1я формування нафтогазопромислово1 геолог! I
- 1.1. Проблеми, повязан1
- 3 Нафтогазопромисловою геолопсю
- 1Стор1я формування нафтогазопромисловот геолопк
- 1.2. Св1товий видобуток нафти I газу
- 1.3. 1Стор1я геолопчних досл1дженб
- 12 Нафтогазопромислова геолопя
- 1.4. Динамка видобутку нафти I газу в украун1
- 1.5. Нафтогазоносн1стб територ1у укра1ни
- 1Стор1я формування нафтогазопромисловок геолопт
- 2.1. Категорії свердловин
- 2.2. Геолого-технічний наряд на буріння свердловини
- 2.3. Вибір інтервалу відбору керна
- 2.4. Конструкція свердловини
- 2.5. Планування буріння свердловин
- 2.5.1. Перспективне планування
- 3.1. Відбір і вивчення керна
- 3.1.1. Бокові ґрунтоноси
- 3.1.2. Збереження керна
- 3.1.3. Опис керна, побудова кернограми
- 3.2. Відбір і вивчення шламу
- 3.2.1. Особливості відбору, методика опису і збереження шламу
- 3.2.3. Виділення нафтогазоносних шарів у розрізах свердловин за даними коефіцієнтів набухання глин у шламі
- 3.2.4. Визначення тектонічних порушень насувного типу
- 3.2.5. Визначення наближення свердловини до пластів з високими тисками за шламом і керном
- 3.3. Інші геологічні спостереження
- 3.3.1. Відбір проб нафти, газу та води
- 3.3.3. Замір кутів відхилення свердловини від вертикалі кидальним приладом
- 3.4. Спостереження у свердловинах спеціального призначення
- 3.4.1. П'єзометричні свердловини
- 3.4.2. Контрольні свердловини
- 3.4.3. Нагнітальні свердловини
- 3.5. Геологічний контроль
- 3.6. Ускладнення
- 3.7. Геологічна документація
- 3.8. Геологічні методи вивчення розрізів свердловин у лабораторних умовах
- 3.8.1. Гранулометричний аналіз
- 3.8.2. Мінералогічний аналіз
- 3.8.3. Мікрофауністичніш аналіз
- 3.8.4. Спорово-пилковий аналіз
- 3.8.5. Аналіз порід на вміст карбонатів
- 3.8.6. Люмінесиентно-бітумінологічніш аналіз
- 3.8.7. Вивчення маркувальних горизонтів
- 3.8.8. Визначення пористості
- 3.8.9. Визначення проникності гірських порід
- 3.8.12. Визначення тиску насичення
- 3.8.13. Суть визначення співвідношень р—V— т пластових нафт
- 3.8.14. Визначення в'язкості пластової нафти
- 3.8.15. Поняття про складання рекомбінованоі проби нафти
- 4.1. Методи кореляції розрізів свердловин
- 4.1.1. Загальна кореляція
- 4.1.2. Детальна (зональна) кореляиія
- 4.1.3. Складання кореляційних схем
- 4.1.4. Складання
- 4.1.5. Регіональна кореляція
- 4.2. Складання геологічних профілів
- 4.2.1. Побудова геологічних профілів
- 4.3. Побудова структурних карт
- 4.3.1. Метод трикутників
- 4.3.2. Метод профілів
- 4.3.3. Метод сходження
- 4.3.4. Порядок знесення точок свердловин на структурних картах на лінію профілю
- 4.3.5. Умови, які впливають на точність побудови структурної карти
- 4.3.6. Урахування викривлення свердловини під час побудови структурних карт
- 4.3.7. Побудова карти поверхні
- 4.3.8. Побудова карт ефективних та ефективних нафтонасичених (газонасичених) товщин
- 4.4. Побудова карт
- 4.4.4. Визначення положення газоводяних, нафтоводяних і газонафтових контактів за пластовими тисками
- 4.4.8. Зональні карти
- 5.2. Радіоактивні методи каротажу
- 5.3. Спеціальні геофізичні дослідження
- 5.3.1. Каротаж мікрозондами
- 5.3.2. Боковий каротаж
- 5.3.3. Термокаротаж
- 5.3.4. Кавернометрія
- 5.3.5. Газовий каротаж
- 5.3.6. Механічний каротаж
- 5.3.7. Контроль технічного стану свердловин геофізичними засобами
- 5.3.8. Акустичний каротаж
- 5.3.9. Нахилометрія (визначення падіння пластів)
- 5.4. Інтерпретація даних гдс
- 5.4.1. Розчленування
- 5.5. Використання геофізичних даних стосовно викривлених і спрямованих свердловин за азимутами і кутами їх відхилення від вертикалі
- 6.1. Гранулометричний склад порід
- 6.2. Пористість порід
- 6.3. Проникність порід
- 6.4. Тріщинуватість порід
- 6.5. П'єзопровідність гірських порід
- 6.6. Гідропровідність гірських порід
- 6.7. Вплив термодинамічних умов
- 6.8. Про можливість
- 6.9. Класифікація колекторів
- 7.2.1. Класифікація нафт
- 7.3. Фізико-хімічні властивості газу
- 7.8. Водонафтовий контакт і його характеристика
- 8.1. Температура в природних резервуарах земної кори
- 8.1.1. Використання геотермічної інформації в процесі пошуків, розвідки та дорозвідки нафти і газу
- 8.1.2. Використання термометрії
- 8.2. Пластові тиски в земній корі 8.2.1. Загальні положення
- 8.2.3. Інші причини формування нгпт
- 8.2.4. Природа пластових тисків, менших за гідростатичні (птмг)
- 8.2.5. Використання інформації
- 8.2.9. Використання інформації
- 9.1. Сили, які утримують нафту в пласті
- 9.2. Сили,
- 9.2.1. Напір води
- 9.2.2. Тиск стисненого вільного газу (тиск газової шапки)
- 9.2.3. Розширення розчиненого в нафті газу
- 9.2.4. Пружність рідини і породи
- 10.1. Розкриття горизонтів
- 10.1.1. Заходи шодо попередження ускладнень і аварій в проиесі буріння свердловин
- 10.1.2. Обладнання устя свердловин фонтанною арматурою
- 10.2. Визначення градієнта тиску гідророзриву пласта
- 10.3.1. Застосування пар
- 10.4. Заміри дебіту нафти і газу Заміри дебіту нафти
- Розробка нафтових і газових родовищ
- 11.1.2. Система розробки знизу—вгору
- 11.1.3. Комбінована система розробки
- 11.1.4. Порядок виділення
- 11.2. Системи розробки
- 11.2.1. Рівномірна сітка розташування свердловин
- 11.3. Особливості розробки
- 11.3.1. Нафтові поклади в неоднорідних пластах
- 11.3.2. Поклади нафти
- 11.3.3. Поклади нафти в карбонатних колекторах
- 11.3.4. Нафтові поклади з газовою шапкою
- 11.3.5. Нафтові поклади
- 11.3.6. Нафтові облямівки
- 11.3.7. Газові поклади
- 11.3.8. Газоконденсатні поклади
- 11.3.9. Розташування видобувних свердловин у разі розробки покладів вв, пов'язаних із плікативно ускладненими структурами
- 11.3.10. Особливості освоювання і розробки нафтогазових родовиш на континентальних шельфах торів і океанів
- 12.1. Поняття про методи інтенсифікації та вторинні методи розробки
- 12.2. Методи інтенсифікації видобутку нафти і газу
- 12.2.1. Хімічна обробка привибішшх зон свердловин у нафтових пластах
- 12.1.4. Обробка привибійних зон свердловин твердити вибуховими речовинами
- 12.1.5. Інші види дії на пласт
- 13.1. Вибір об'єктів
- 13.2. Спостереження в процесі видобутку
- 13.4. Нагнітання газу
- 13.5. Внутрішньопластове горіння вуглеводнів з метою підвищення нафтовіддачі
- 13.6. Витіснення парою нафти з продуктивного пласта
- 13.7. Шахтний спосіб вилучення нафти з гірських порід
- 13.9. Застосування ультразвукових коливань
- 13.10. Витіснення нафти вуглекислим газом
- 13.11. Витіснення нафти
- 14.1. Організація геологічної служби на промислах
- 14.2. Геологічний контроль
- 14.4.2. Методи підрахунку запасів нафти
- 14.5. Охорона надр
- 14.5.1. Буріння свердловин
- 14.5.2. Випробування свердловин
- 14.5.3. Експлуатація нафтових і газових родовиш