5.3.9. Нахилометрія (визначення падіння пластів)

Визначення у свердловинах азимутів і кутів падіння пластів відіграє велику роль у вивченні геологічної будови родовищ нафти і газу. Особливо потрібні ці дані для розвідувальних і малорозбурених районів, а також площ зі складною геологічною будовою.

Прилади, за допомогою яких визначають у свердловині кут і азимут падіння пластів, називають пластовими нахиломірами.

У нафтогазоносних регіонах Росії та Азербайджану розроблений і зна­ходить застосування пластовий нахиломір з фотоінклінометром. Нахиломі­ри складаються з корпусу з трьома електродами АМИ, розташованими по колу в площині перетину приладу через 120° у напрямку руху годинникової стрілки. За допомогою пружинних ліхтарів прилад у свердловині центру­ється. На зовнішньому боці трьох пружин одного з ліхтарів поміщено три свинцеві електроди так, що вони розташовані поблизу стінок свердловини.

Нахиломір з фотоінклінометром спускають у свердловину на трижиль­ному кабелі. За допомогою автоматичної каротажної станції одночасно за­писують на одній стрічці три криві ПС або три криві зміни опору зазем­лення електродів.

Оскільки свердловина перетинає пласти під деяким кутом, електроди нахиломіра, які розташовані в одній площині, торкаються меж поділу плас­тів у різний час, унаслідок чого криві ПС або криві (УО) виявляються змі­щеними одна відносно одної.

На рис. 5.5 показано принципову схему нахиломіра.

Корпус приладу скріплений з фотоінклінометром, який слугує для ви­значення кута та азимута викривлення свердловини і положення електро­дів у просторі. Останнє досягається тим, що електрод А і покажчик поло­ження цього електрода, що відзначається на фотознімку, знаходяться в усіх випадках в одній і тій самій площині. Визначивши величину зсуву кривих одна відносно одної, за діаметром свердловини і результатами вимірю­вання інклінометром можна обчислити азимут і кут падіння пластів.

Вимір інклінометром проводять двічі в нижній і верхній частинах ви­браного інтервалу. Криві ПС або криві УО записуються на інтервалі 10— 15 м у проміжку між інклінометричними вимірами. При вимірі нахиломі­ром застосовують вертикальний масштаб 1:20 або 1:10 і горизонтальний масштаб, що забезпечує амплітуду аномалій на кривих 8—10 см. Це дає змо­гу одержувати помітні зсуви кривих одна відносно одної (рис. 5.5). Швид­кість переміщення інклінометра при записі кривих має не перевищувати 300 м/год. Для контролю вимірювань запис кривих на кожному інтервалі рекомендується проводити двічі. Збіг результатів при різних положеннях електродів є надійним контролем вимірювання.

Найліпші результати під час роботи з нахиломірами можна отримати на ділянках розрізу, що містять пласти відносно малої товщини (1—3 м), мають чіткі межі поділу пластів і за умови, що вони витримані за простяганням.

При вивченні глинистих пачок, що містять піщані шари, які відзнача­ються чіткими аномаліями на кривій ПС, найліпші результати отримують за записом кривої ПС. Якщо ж розріз представлений тонкими прошарками мергелів, вапняків, доломіту або міцних пісковиків, включених у товщу глин, при роботі з нахиломірами доцільно записувати криві УО. Задовільні результати можна також отримати при роботі з пластовим нахиломіром на контакті з великою товщею пластів пісковиків або вапняку і глин. У кар­бонатному розрізі найсприятливішими є ділянки залягання глинистих прошарків серед карбонатної товщі; доцільно при цьому записувати криві опору.

За одну спуско-підіймальну операцію нахиломір пластів з фотоінкліно-метром дає змогу визначити елементи залягання пластів у 10—12 точках.