3.1.3. Опис керна, побудова кернограми
Відібраний керн потрібно детально вивчити і описати. У найхарактерніших ділянках керна відбирають зразки, для яких складають окремі етикетки. В інтервалах, де є ознаки нафти або газу, відбирають циліндричні зразки завдовжки не менше 10 см, діаметром не менше 30— 40 мм, які використовують для визначення пористості і проникності порід у лабораторних умовах. Зразки порід, які відправляють у лабораторію для визначення вмісту в них нафти, газу і води, парафінують (завертають в марлю і занурюють кілька разів у розплавлений парафін, даючи кожен раз затверднути парафінові, який наситив марлю).
Для захисту парафінової плівки від пошкоджень зразки перекладають м'яким папером або ватою, інколи зразки консервують. Ту частину керна, що залишилася, розміщають у керносховищі. В керносховищі керн слід зберігати в ящиках на стелажах.
Ознаки нафти і газу в керні треба попередньо вивчити на буровій, у щойно відібраних зразках і на поверхнях зламу, а потім детальніше у геологічному відділі та в лабораторії. У геологічному відділі під час вивчення ознак нафти в керні завжди застосовують бензинову витяжку.
Для цього зразок подрібнюють і засипають у пробірку, в яку наливають чистий безбарвний бензин на 1—2 см вище зразка. Після цього суміш
у пробірці збовтують і залишають на кілька хвилин для відстоювання. Якщо бензин набув жовтого кольору тієї чи іншої інтенсивності, то це засвідчує наявність у зразку нафти.
Керн з нафтоносного чи газоносного горизонту, як правило, не "змочується" у разі нанесення на його поверхню краплі розбавленої соляної кислоти.
Для визначення ознак нафти також застосовують сильніші розчинники (хлороформ), які після обробки зразка породи і фільтрування залишають на фільтрі коричневий слід.
У лабораторних умовах застосовують і сучасніші методи дослідження, наприклад люмінесцентний аналіз, який дає змогу визначити у керні мізерні домішки бітуму.
Під час макроскопічного вивчення ознак нафти у керні слід пам'ятати, що легка нафта дає слабші зовнішні ознаки, але на свіжих площинах зламу зразка відчувається сильний запах бензину, і навпаки, важка нафта дає сильні зовнішні ознаки, але на свіжих площинах зламу відсутній запах бензину.
Якщо у керні візуально ознаки нафти не спостерігаються, але є запах бітумів, то характерні зразки консервують у звичайних скляних банках побутовими кришками і відсилають на аналіз у лабораторію.
Керн, відібраний у приконтурній зоні, містить переважно нафту і воду, свіжі поверхні зламу вологі і добре змочуються краплею розбавленої соляної кислоти.
Під час оцінки ознак нафти у керні слід зважати на "хибні" ознаки, які є наслідком попадання на нього нафти у разі вивільненого прихопленого у свердловині інструменту за допомогою так званої нафтової ванни.
Літологічний склад породи визначають за її зовнішнім візуальним оглядом, причому записують такі дані:
для глин — колір, шаруватість, піщанистість, густину, в'язкість, жир ність, карбонатність тощо; і
для пісків і пісковиків — зернистість, однорідність, окоченість, бу дову зерен, відсутність чи наявність цементу і його характеристику, наяв ність домішок зерен інших порід, глинистість, карбонатність та ін.;
для карбонатних порід — наявність вапняків, доломітів, мергелів; вміст їх визначають візуально і за реакцією з розбавленою соляною кисло тою, під дією якої порода "кипить" унаслідок виділення вуглекислого газу. Вапняк при цій реакції, як правило, бурхливо "закипає", а доломіт лише слабо "кипить" у порошку;
у разі перешарування порід указують характер прошарків, їх товщи ну, особливо піщаних прошарків;
стратиграфічну характеристику породи встановлюють за наявністю фауни або характерних зовнішніх ознак стратиграфічного горизонту родо вища. Якщо згадані ознаки відсутні, то користуються результатами визна чення мікрофауни в лабораторії;
колекторні властивості порід (гранулометричний склад, пористість, проникність паралельно і перпендикулярно до напластування) визначають у лабораторії;
7) умови залягання порід на глибині вивчають за даними виміру кута падіння у керні і вивчення структурних особливостей зразка.
Результати вивчення керна записують у журнал опису.
Опис керна має бути повним і з методичного погляду стандартним, що в подальшому полегшить складання розрізу (літологічної колонки) за умовними знаками і порівняння розрізів свердловин.
Зразки керна та гірських порід з геологічними ознаками (рис. 3.5— 3.16) дають змогу встановити геологічну будову і можливу нафтогазоносність гірських порід у тих чи інших районах або площах, де проводиться буріння свердловин.
Вапняки з порами різних розмірів у вигляді "ніздрів носа" одержали назву "ніздрюваті". Такі вапняки є хорошими колекторами для нафти і газу.
Рис. 3.6. Пісковик стрийської світи, в якому тріщини заповнені нафтою, керн із св. Покутська опорна-1, глибина 2900—2906 м (фото О.О. Орлова)
Пісковик
із св. Коршів-Іспас-9
(фото О.О. Орлова).
У керні тріщини "заліковані", тобто заповнені кальцитом. Під час опису керна це слід фіксувати для об'єктивної оцінки колекторних властивостей порід у зв'язку з їх тріщинуватістю
Рис. 3.9. Мікророзриви і кути падіння шарів порід стрийської світи, керн із св. Покутська опорна-1 (фото О.О. Орлова): а — кут падіння шарів порід
Фукоїди часто трапляються також у керні на поверхнях нашарування. їх наявність може бути додатковою ознакою стратиграфічної належності в розрізі районів, де проводиться вивчення розрізів свердловин
Рис. 3.11. Відбиток скелета риби на поверхні пласта менілітової світи. Відслонення у долині р. Рибниця (фото О.О. Орлова)
Рис. 3.12. Аргіліти менілітової світи. На поверхні видно відбиток риб'ячої луски, риб'ячих кісток і хвостів (фото О.О. Орлов):
а — зразок породи із відслонення (Покутсько-Буковинські Карпати); б — керн із св. Покутська опорна-1, інтервал глибин 2005—2112 м
Раковистий злом у породаххарактерний тільки для окремих стратиграфічних світ і горизонтів, а тому слугує додатковою ознакою у літолого-стра-тиграфічному розчленуванні розрізу свердловини.
Подібні до фукоїдів відбитки слугують, як і макрофауна, показником відносного віку по-
рід, а також для вирішення палеогеографічних завдань.
Сліди брижі трапляються на поверхнях напластування порід, що використовують для вирішення палеогеографічних та інших завдань.
За випуклістю ієрогліфа можна встановити нормальне або зворотне залягання шарів порід і дійти деяких висновків щодо геологічної будови досліджуваної території. Найпоширеніша гіпотеза походження ієрогліфів пов'язує їх зі слідами повзання давніх черв'яків під час обміління моря. Після
Рис. 3.14. Ієрогліфи на поверхні нашарування порід стрийської світи. Відслонення у долині р. Черемош (фото О.О.Орлова)
Стрілка вказує напрямок збільшення глибини
Рис. 3.16. Тектонічні брекчії та мілоніт із свердловин Покутсько-Буковинських Карпат у зоні тектонічного насуву великої амплітуди" (фото О.О. Орлова):
а, б — тектонічні брекчії, в — мілоніт
У процесі буріння свердловини і опису керна геолог поступово складає кернограму за такою формою:
Після закінчення буріння свердловини геолог складає комплексний (зведений) геологічний розріз свердловини за результатами геологічних спостережень при бурінні свердловини, а також за даними електрометричного, газового та радіоактивного каротажу, кавернометрії та інших даних ГДС, що в комплексі дає змогу визначити характер залягання пробурених порід і перспективні на нафту і газ інтервали в розрізі свердловини.
- 0.0. Орлов, m.I. Свдощук, в.Г. Омельченко о.М. Трубенко, m.I. Чорний нафто-газопромислова
- Підручник
- 1Стор1я формування нафтогазопромислово1 геолог! I
- 1.1. Проблеми, повязан1
- 3 Нафтогазопромисловою геолопсю
- 1Стор1я формування нафтогазопромисловот геолопк
- 1.2. Св1товий видобуток нафти I газу
- 1.3. 1Стор1я геолопчних досл1дженб
- 12 Нафтогазопромислова геолопя
- 1.4. Динамка видобутку нафти I газу в украун1
- 1.5. Нафтогазоносн1стб територ1у укра1ни
- 1Стор1я формування нафтогазопромисловок геолопт
- 2.1. Категорії свердловин
- 2.2. Геолого-технічний наряд на буріння свердловини
- 2.3. Вибір інтервалу відбору керна
- 2.4. Конструкція свердловини
- 2.5. Планування буріння свердловин
- 2.5.1. Перспективне планування
- 3.1. Відбір і вивчення керна
- 3.1.1. Бокові ґрунтоноси
- 3.1.2. Збереження керна
- 3.1.3. Опис керна, побудова кернограми
- 3.2. Відбір і вивчення шламу
- 3.2.1. Особливості відбору, методика опису і збереження шламу
- 3.2.3. Виділення нафтогазоносних шарів у розрізах свердловин за даними коефіцієнтів набухання глин у шламі
- 3.2.4. Визначення тектонічних порушень насувного типу
- 3.2.5. Визначення наближення свердловини до пластів з високими тисками за шламом і керном
- 3.3. Інші геологічні спостереження
- 3.3.1. Відбір проб нафти, газу та води
- 3.3.3. Замір кутів відхилення свердловини від вертикалі кидальним приладом
- 3.4. Спостереження у свердловинах спеціального призначення
- 3.4.1. П'єзометричні свердловини
- 3.4.2. Контрольні свердловини
- 3.4.3. Нагнітальні свердловини
- 3.5. Геологічний контроль
- 3.6. Ускладнення
- 3.7. Геологічна документація
- 3.8. Геологічні методи вивчення розрізів свердловин у лабораторних умовах
- 3.8.1. Гранулометричний аналіз
- 3.8.2. Мінералогічний аналіз
- 3.8.3. Мікрофауністичніш аналіз
- 3.8.4. Спорово-пилковий аналіз
- 3.8.5. Аналіз порід на вміст карбонатів
- 3.8.6. Люмінесиентно-бітумінологічніш аналіз
- 3.8.7. Вивчення маркувальних горизонтів
- 3.8.8. Визначення пористості
- 3.8.9. Визначення проникності гірських порід
- 3.8.12. Визначення тиску насичення
- 3.8.13. Суть визначення співвідношень р—V— т пластових нафт
- 3.8.14. Визначення в'язкості пластової нафти
- 3.8.15. Поняття про складання рекомбінованоі проби нафти
- 4.1. Методи кореляції розрізів свердловин
- 4.1.1. Загальна кореляція
- 4.1.2. Детальна (зональна) кореляиія
- 4.1.3. Складання кореляційних схем
- 4.1.4. Складання
- 4.1.5. Регіональна кореляція
- 4.2. Складання геологічних профілів
- 4.2.1. Побудова геологічних профілів
- 4.3. Побудова структурних карт
- 4.3.1. Метод трикутників
- 4.3.2. Метод профілів
- 4.3.3. Метод сходження
- 4.3.4. Порядок знесення точок свердловин на структурних картах на лінію профілю
- 4.3.5. Умови, які впливають на точність побудови структурної карти
- 4.3.6. Урахування викривлення свердловини під час побудови структурних карт
- 4.3.7. Побудова карти поверхні
- 4.3.8. Побудова карт ефективних та ефективних нафтонасичених (газонасичених) товщин
- 4.4. Побудова карт
- 4.4.4. Визначення положення газоводяних, нафтоводяних і газонафтових контактів за пластовими тисками
- 4.4.8. Зональні карти
- 5.2. Радіоактивні методи каротажу
- 5.3. Спеціальні геофізичні дослідження
- 5.3.1. Каротаж мікрозондами
- 5.3.2. Боковий каротаж
- 5.3.3. Термокаротаж
- 5.3.4. Кавернометрія
- 5.3.5. Газовий каротаж
- 5.3.6. Механічний каротаж
- 5.3.7. Контроль технічного стану свердловин геофізичними засобами
- 5.3.8. Акустичний каротаж
- 5.3.9. Нахилометрія (визначення падіння пластів)
- 5.4. Інтерпретація даних гдс
- 5.4.1. Розчленування
- 5.5. Використання геофізичних даних стосовно викривлених і спрямованих свердловин за азимутами і кутами їх відхилення від вертикалі
- 6.1. Гранулометричний склад порід
- 6.2. Пористість порід
- 6.3. Проникність порід
- 6.4. Тріщинуватість порід
- 6.5. П'єзопровідність гірських порід
- 6.6. Гідропровідність гірських порід
- 6.7. Вплив термодинамічних умов
- 6.8. Про можливість
- 6.9. Класифікація колекторів
- 7.2.1. Класифікація нафт
- 7.3. Фізико-хімічні властивості газу
- 7.8. Водонафтовий контакт і його характеристика
- 8.1. Температура в природних резервуарах земної кори
- 8.1.1. Використання геотермічної інформації в процесі пошуків, розвідки та дорозвідки нафти і газу
- 8.1.2. Використання термометрії
- 8.2. Пластові тиски в земній корі 8.2.1. Загальні положення
- 8.2.3. Інші причини формування нгпт
- 8.2.4. Природа пластових тисків, менших за гідростатичні (птмг)
- 8.2.5. Використання інформації
- 8.2.9. Використання інформації
- 9.1. Сили, які утримують нафту в пласті
- 9.2. Сили,
- 9.2.1. Напір води
- 9.2.2. Тиск стисненого вільного газу (тиск газової шапки)
- 9.2.3. Розширення розчиненого в нафті газу
- 9.2.4. Пружність рідини і породи
- 10.1. Розкриття горизонтів
- 10.1.1. Заходи шодо попередження ускладнень і аварій в проиесі буріння свердловин
- 10.1.2. Обладнання устя свердловин фонтанною арматурою
- 10.2. Визначення градієнта тиску гідророзриву пласта
- 10.3.1. Застосування пар
- 10.4. Заміри дебіту нафти і газу Заміри дебіту нафти
- Розробка нафтових і газових родовищ
- 11.1.2. Система розробки знизу—вгору
- 11.1.3. Комбінована система розробки
- 11.1.4. Порядок виділення
- 11.2. Системи розробки
- 11.2.1. Рівномірна сітка розташування свердловин
- 11.3. Особливості розробки
- 11.3.1. Нафтові поклади в неоднорідних пластах
- 11.3.2. Поклади нафти
- 11.3.3. Поклади нафти в карбонатних колекторах
- 11.3.4. Нафтові поклади з газовою шапкою
- 11.3.5. Нафтові поклади
- 11.3.6. Нафтові облямівки
- 11.3.7. Газові поклади
- 11.3.8. Газоконденсатні поклади
- 11.3.9. Розташування видобувних свердловин у разі розробки покладів вв, пов'язаних із плікативно ускладненими структурами
- 11.3.10. Особливості освоювання і розробки нафтогазових родовиш на континентальних шельфах торів і океанів
- 12.1. Поняття про методи інтенсифікації та вторинні методи розробки
- 12.2. Методи інтенсифікації видобутку нафти і газу
- 12.2.1. Хімічна обробка привибішшх зон свердловин у нафтових пластах
- 12.1.4. Обробка привибійних зон свердловин твердити вибуховими речовинами
- 12.1.5. Інші види дії на пласт
- 13.1. Вибір об'єктів
- 13.2. Спостереження в процесі видобутку
- 13.4. Нагнітання газу
- 13.5. Внутрішньопластове горіння вуглеводнів з метою підвищення нафтовіддачі
- 13.6. Витіснення парою нафти з продуктивного пласта
- 13.7. Шахтний спосіб вилучення нафти з гірських порід
- 13.9. Застосування ультразвукових коливань
- 13.10. Витіснення нафти вуглекислим газом
- 13.11. Витіснення нафти
- 14.1. Організація геологічної служби на промислах
- 14.2. Геологічний контроль
- 14.4.2. Методи підрахунку запасів нафти
- 14.5. Охорона надр
- 14.5.1. Буріння свердловин
- 14.5.2. Випробування свердловин
- 14.5.3. Експлуатація нафтових і газових родовиш