4.3.3. Метод сходження

Метод сходження широко застосовували у районах Урало-Поволжя. Глибокі розвідувальні свердловини, як правило, у цих районах закладають на антиклінальних структурах, підготовлених структурним бу­рінням за опорним маркувальним горизонтом (ОМГ) у нижньопермських відкладах. У разі зміщення склепінь структур у різних горизонтах розрізу геолог має встановити наявність структури на рівні продуктивних світ по декількох глибоких свердловинах. Проте ці свердловини часто не дають до­статньої інформації для безпосередньої побудови структурної карти. У та­ких випадках використовують дані щодо зміни відстані між ОМГ і покрів­лею продуктивного пласта по одиничних розвідувальних свердловинах.

Побудова структурної карти методом сходження відбувається у такій послідовності. Методом трикутників будують структурну карту ОМГ за да­ними буріння структурних, пошукових і розвідувальних свердловин. Потім за даними буріння глибоких розвідувальних свердловин тим самим спосо­бом будують карту ізохор. Ізохорами називають лінії рівних відстаней між двома поверхнями. Перетин ізогіпс та ізохор на обох картах беруть однако­вим. Далі на кресленні (рис. 4.16) знаходять точки перетину ізогіпс струк-

Рис. 4.16. Побудова структурної карти ме­тодом сходження (за М.О. Ждановим):

7 — ізогіпси покрівлі пласта "а", м; 2 — ізохори, м; 3 — ізогіпси покрівлі пласта "б", м

турної карти й ізохор та біля нихпідписують різницю між абсолют­ною позначкою ізогіпси та значен­ням ізохори. Ця різниця відповіда­тиме абсолютній позначці глибоко-залягаючого пласта. Слід враховува­ти, що значення ізохор завжди від­німаються, абсолютна позначка ізо­гіпси може бути зі знаком "+" або "-", залежно від того, як розміщу­ється покрівля ОМГ щодо рівня моря. Наприклад, якщо ізогіпса має позначку -320, а ізохора — 1610 м, то абсолютна позначка глибокоза-лягаючого пласта в точці перетину ізогіпси та ізохори дорівнюватиме -1930 м. При додатному значенні ізогіпси +280 м та ізохори, яка до­рівнює 1320 м, абсолютна позначка

глибокозалягаючого пласта становить -1040 м. Після виявлення усіх точок перетину і визначення абсолютних позначок можна побудувати схематичну карту глибокозалягаючого пласта. Для цього всі точки з однаковими по­значками у вузлах перетину ізогіпс та ізохор з'єднують плавними ізолі­ніями.

Структурні карти будують методом сходження переважно тоді, коли на промислових площах визначають нові перспективні на нафту або газ пла­сти. Втім для побудови структурної карти покрівлі (підошви) пласта даних ще недостатньо. Тому використовують детальні структурні карти вищезаля-гаючих горизонтів і за допомогою побудованої карти ізохор будують схема­тичну структурну карту покрівлі (підошви) нижчезалягаючого перспектив­ного пласта. Проте слід зазначити, що необхідною умовою є наявність да­них стосовно трьох свердловин, що розкрили горизонт, для якого є струк­турна карта і горизонт, що нас цікавить. Структурні карти, побудовані ме­тодом сходження, у процесі подальших пошуково-розвідувальних робіт, як правило, уточнюють. Іноді ці карти набувають нового вигляду, але на пер­шому етапі планування і пошуку нафти і газу в глибокозалягаючих пластах

ВПНИ МЯЮТЬ ИЄПИКР ЧНЯЧРННЯ