logo search
Геологія

4.4. Побудова карт

ІСТИННИХ І ПРИВЕДЕНИХ ІЗОБАР

Газ, нафта і вода, які заповнюють пори в пластах, знахо­дяться під деяким напором, який називають пластовим тиском. Він зале­жить від низки факторів (глибини залягання, відстані до зони живлення тощо) і змінюється по площі продуктивного горизонту.

У пластах, шо знаходяться в розробці, пластовий тиск значно зміню­ється в часі та просторі. Вивчення характеру зміни пластового тиску в про­цесі розробки є дуже важливим для пізнання процесів, що відбуваються у пласті, та контролю за розробкою.

Для вивчення характеру розподілу пластових тисків по площі покладу та їх зміни в процесі розробки широко використовують карти пластових тисків — карти ізобар. Ізобара — це лінія, яка проходить через точки з од­наковими значеннями пластового тиску. Такі карти складають переважно поквартально або за півріччя.

Рис, 4.25. Співвідношення глибини залягання пласта, положення п'єзометричної поверхні та устя свердловини:

А,В,С — устя свердловин; П.п — п'єзометрич­на поверхня; Н' — відстань від п'єзометри­чної поверхні до устя свердловини

  1. Ламаною лінією з'єднуютьсвердловини, через які буде побудо­ ваний профіль.

  2. Переносять лінію профілю (яка слугуватиме лінією рівня моря) на планшет з витриманням при цьо­ му відстані між свердловинами у масштабі карти.

  3. З точок свердловин у вибра­ ному відносно планшета вертикаль­ ному масштабі відкладають альтиту­ ди устя, які потім з'єднують між со-

бою (при цьому утворюється рельєф земної поверхні), та глибину заляган­ня покрівлі й підошви продуктивного пласта (створюють модель продук­тивного пласта).

  1. Від точок устя свердловин відкладають відстані до п'єзометричної поверхні.

  2. Отримані точки з'єднують прямими і одержують п'єзометричний профіль.