4.3.6. Урахування викривлення свердловини під час побудови структурних карт

Структурні карти є необхідним засобом в оперативній ро­боті нафтового геолога в процесі пошуково-розвідувальних робіт та керів­ництві розробкою нафтового родовища.

У першу чергу структурна карта показує із достатньою повнотою у проекції на горизонтальну площину тектонічні співвідношення у надрах родовища на широкій площі. Ніколи геологічні поперечні профілі, які по­будовані у вертикальній площині і охоплюють відносно невелику кількість свердловин, не можуть дати уявлення про деталі будови родовища з такою повнотою, як структурна карта.

На структурній карті найліпше визначено умови розташування сверд­ловин відносно структури родовища, тобто близькість розташування тієї чи іншої свердловини до склепіння антикліналі або, навпаки, її віддаленість, наприклад розташування на крилі складки, яке переходить у синкліналь, що може негативно впливати на її експлуатацію, або розташування побли­зу скиду.

Надто важливою перевагою структурних карт є можливість обчислення для кожної певної точки промислової площі глибини залягання опорного горизонту або інших пластів, які мають практичне значення і знаходяться на деякій відстані як вище, так і нижче опорного горизонту. Отже, при бурінні нових свердловин геолог може з достатньою точністю вказати гли­бину їх вибоїв.

Побудова структурної карти також є вирішальним фактором щодо ви­бору місця для закладання нових свердловин. Вибирають точки, які знахо­дяться, по-перше, у максимально вигідних тектонічних умовах і, по-друге, на достатній відстані від сусідніх свердловин.

Структурна карта дає змогу обчислити для будь-якої точки промисло­вої площі простягання та кути падіння пласта або горизонту, визначити непробурені з тих чи інших причин ділянки родовища, які знаходяться в умовах, сприятливих для скупчення газу та нафти.

Викривлення свердловин під час побудови структурної карти потрібно враховувати для попередження її спотворення. Неврахування викривлення свердловини угору по підняттю пластів призводить до появи на струк­турній карті неіснуючого в дійсності структурного виступу внаслідок по­милкового віднесення вибою свердловини до меншої позначки (рис. 4.20, а, у дужках показано 500 м), а неврахування викривлення свердловини вниз по падінню пластів призводить до появи на карті неіснуючої запади­ни внаслідок віднесення вибою свердловини до глибшої позначки (рис. 4.20, б, у дужках показано 400 м).

Щоб врахувати викривлення свердловини, насамперед приводять про­сторове її викривлення до викривлення в одній площині. Після визначення вертикальної складової (викривленого стовбура свердловини), яка показує вертикальну глибину вибою свердловини, будують структурну карту. Для цього на плані розташування викривлених свердловин, на якому показано положення устя і вибою свердловини (на кінці вектора, що відображає го-

ризонтальну проекцію), надписують біля вибою приведену його глибину, в метрах, тобто X - А, де X — вертикальна складова, А — альтитуда устя свер­дловини, м.

Після цього звичайним методом проводять інтерполяцію між приведе­ними глибинами, відзначеними біля вибоїв свердловин. Побудована струк­турна карта (рис. 4.20, в) уже не має спотворень.