Сировинна база України, ефективність її використання

реферат

2. ОСНОВА МІНЕРАЛЬНО-СИРОВИННОЇ БАЗИ УКРАЇНИ

Основою сировинної бази України є:

Паливно-енергетична сировина (нафта, газ, вугілля, уран).

Металеві корисні копалини (чорні, кольорові, рідкісні метали та ін.).

Неметалеві корисні копалини (гірничо-хімічна, гірничорудна, нерудна сировина та ін.).

Паливно-енергетична сировина (ПЕС) відіграє ключову роль у життєздатності будь-якої держави, адже з нею повязані практично всі галузі економіки, а деякою мірою і політична та економічна незалежність. У теперішній час рівень залежності від первинного палива складає приблизно 55 %.

За оцінками експертів енергоємність ВВП в Україні складає 89 кг у. п. на один долар виробленої продукції, що у 3 - 5 разів перевищує цей показник у Західній Європі.

Україна належить до числа держав світу, які мають запаси всіх видів ПЕС (нафта, природний газ, вугілля, торф, уран та ін.), але ступінь забезпеченості запасами, їх видобуток та використання неоднакові і в сумі вони не створюють необхідний рівень енергетичної безпеки (власними енергоресурсами Україна забезпечує себе приблизно на 47 %).

Початкові потенційні ресурси вуглеводнів України в перерахунку на умовне паливо оцінюються в 9 322,7 млн. т, у т. ч. нафти з газоконденсатом 1 643,4 млн. т (17,6 %) і вільного газу - 7 254,3 млрд. м3 (77,8 %).

Щодо доказаних запасів нафти з газоконденсатом Україна посідає третє місце в Європі (без Росії), поступаючись тільки Великобританії та Норвегії, але рівень річного видобутку значно нижчий, ніж у цих і багатьох інших європейських (і не тільки європейських) країнах.

Вугілля, як вид корисної копалини є і залишатиметься й надалі основним енергоносієм України, гарантом її відносної енергетичної незалежності. Україна володіє великими підтвердженими запасами камяного вугілля і через це входить до першої пятірки країн світу (після Китаю, США, Індії та Росії). Вона зможе тривалий час не тільки задовольняти внутрішні потреби, але й підтримувати значний експортний потенціал.

При наявності 15 енергоблоків на чотирьох атомних електростанціях встановленою потужністю понад 13 835 МВт уран відіграє найважливішу роль у виробництві електроенергії. Його частка у виробництві електроенергії порівняно з іншими енергоносіями постійно зростає і складає вже майже половину всього виробництва у країні.

Завдяки наявності в межах України унікальної сировинної бази залізних і марганцевих руд вона входить до числа країн з найбільш розвинутою чорною металургією, зародження і становлення якої припадає на кінець ХІХ і початок ХХ століття.

Гірничо-металургійний комплекс (ГМК) України виконує важливу роль в народному господарстві, забезпечуючи приблизно 27 % загального обсягу промислового виробництва країни, до 10 % податкових відрахувань до бюджету і більше 40 % валютних надходжень: у 2007 р. експорт продукції ГМК (руди, концентрати, чорні та кольорові метали і вироби з них) склав 21 751 млн. дол. або 83,6 % від загального обсягу експорту мінерально-сировинної продукції і 43,3 % від усього експорту України. Внесок ГМК у ВВП України складає приблизно 25 %.

Чорна металургія, яка працює на власній природній сировині, представлена підприємствами повного і неповного металургійного циклу, трубними заводами та ін. На балансі 15-ти металургійних підприємств 48 доменних печей, 54 мартенівські, 19 конверторів, 23 електросталеплавильні печі, два цехи електрошлакового переплаву, девять машин безперервного лиття і до 100 прокатних станів різного призначення. Українська чорна та кольорова металургія за сумою діючих потужностей посідає пяте місце у світі (після США, Японії, Китаю та Росії).

На основі комплексу кольорових та легуючих металів (алюміній, мідь, свинець, цинк, нікель, олово, титан, молібден, вольфрам, ванадій, кобальт) в Україні створена надійна та потужна мінерально-сировинна база титану, яка базується на унікальних великих родовищах розсипних і корінних руд. Їх видобуток і переробку проводить Вільногірський гірничо-металургійний комбінат (Дніпропетровська обл.), Іршанський гірничо-металургійний комбінат ЗАТ «Кримський титан»(Житомирська обл.), казенне підприємство «Запорізький титаномагнієвий комбінат». На Побужжі в невеликому обсязі проводиться видобування силікатних нікелевих (з кобальтом) руд, які повністю перероблялись у феронікель на Побузькому феронікелевому заводі. Решта сировини і продукції для досить розвинутої кольорової металургії постачалась з інших республік колишнього Союзу чи імпортувалась із-за кордону.

Діючі в Україні підприємства з випуску кольорових металів і виробів з них частково задовольняють внутрішні потреби країни і створюють певний експортний потенціал (в основному це алюміній, мідь, титан і низка інших металів і виробів).

Особливості геологічної будови України зумовили широкий розвиток природних концентрацій рідкісних металів на її території. Однак родовища і перспективні рудопрояви провідних рідкіснометалевих рудних формацій локалізуються в межах двох металогенічних провінцій Українського щита (берилій, літій, тантал, ніобій, рідкісноземельні метали, цирконій, гафній) і Донбасу (германій, ртуть, літій).

З великої кількості рідкісних металів Україна виробляє у формі концентратів і кінцевих продуктів цирконій, гафній, ртуть, германій (з власної мінеральної сировини), тантал, ніобій, рідкісноземельні метали (з привезених концентратів). Більшість інших рідкісних металів, переважно у формі виробів, надходила з інших республік колишнього СРСР.

До підприємств рідкісноземельної підгалузі належать Вільногірський гірничо-металургійний комбінат (ВГМК), що випускає гафній, цирконієві сплави та ін., виробниче обєднання «Придніпровський хімічний завод»(ПХЗ), що виробляє гафній, цирконій та різноманітні сплави рідкісних металів, та Микитівський ртутний комбінат, який має повний цикл виробництва: від видобутку руди до готової продукції. Але Микитівський комбінат зупинив свою діяльність через нерентабельність.

У надрах України виявлено, оцінено і промислово освоєно більшість видів гірничо-хімічної сировини. Їх запаси і цінність для економіки держави далеко не однакові.

Наприклад, такі види гірничо-хімічної сировини, як барит, бор, йод, калійні солі, фосфатна сировина, найчастіше незначні за запасами. Розробка таких родовищ дуже обмежена через невисоку якість корисних компонентів. Складність і висока вартість технологій є причиною того, що не розробляються родовища бору на Керченському півострові Криму. Не використовується для видобутку йоду розвідане родовище в Херсонській області. Невисокими темпами йде розвідка і підготовка до освоєння перспективних родовищ зернистих фосфоритів. Потреби господарського комплексу України в цих корисних копалинах так чи інакше задовольняються за рахунок імпорту, головним чином з країн СНД (переважно з Росії) і європейських держав.

З перерахованих дефіцитних для України видів гірничо-хімічної сировини найгострішою проблемою є забезпечення сільського господарства фосфатними добривами. У країні створено великий комплекс з виробництва фосфорних та фосфоровмісних добрив (Сумське ВО «Хімпром», Вінницьке ВО «Хімпром», Кримська ДАК «Титан», Костянтинівський хімзавод та ін.) потужністю 1 850 тис. т добрив на рік (у перерахунку на 100 % Р2О5). За час існування СРСР комплекс був орієнтований на переробку кольських апатитів і у 80-х роках випускав 1,6 - 1,7 млн. т фосфорних добрив (у перерахунку 100 % Р2О5) з асортиментом (8 - 10 найменувань) різновидів. Після 1991 р. постачання апатитів з Росії різко скоротилося, а обсяги виробництва добрив зменшилися до 200 і менше тисяч тонн при сучасній потребі України у фосфатній сировині 2,3 - 2,8 млн. т щорічно.

До найзначніших ресурсів і запасів гірничорудної сировини належать глини (бентоніти і каоліни), графіт, природні сорбенти, каменесамоцвітна сировина. За масштабами виявлення первинних каолінів територія України є однією з провідних каолінових провінцій світу і найбільшою в Європі. Тільки в межах Українського щита (УЩ) площа розвитку каолінів (первинних і вторинних) перевищує 330 тис. км2 (довжина - 950, ширина - до 350 км).

Загальні прогнозні ресурси первинного каоліну в Україні оцінюються в 4,5 млрд. т. Високоякісні сорти каоліну, придатні для паперової промисловості, зосереджені в західній і північно-західній частинах УЩ, а для порцеляни - у східній його частині. У період стабільної роботи економіки (на зламі 80 - 90-х років) Україна виробляла понад 1 млн. т на рік збагаченого каоліну, з яких 800 - 900 тис. т поставлялися в інші республіки колишнього СРСР і зарубіжні країни.

Широкого розвитку в межах України набули також бентонітові глини, які є сировиною багатоцільового використання (формування, сорбція, бурові розчини, тощо). У центральній частині УЩ розробляється найбільше родовище бентоніту - Черкаське, на якому зосереджено понад 85 % усіх затверджених запасів України.

Україна має потужний металургійний комплекс. Його робота, навіть за наявності великих запасів металічних руд, неможлива без відповідного забезпечення різноманітними у великих обсягах неметалічними корисними копалинами, що використовуються у виробництві товарної залізорудної продукції - чавуну і сталі. Це передусім флюсова сировина (вапняки, доломітизовані вапняки, доломіти), глини для вогнетривів, вторинні каоліни, кварцова сировина (кварцити, кварцові піски, пісковики кварцитоподібні), магнезит, плавиковий шпат, високоглиноземна сировина (андалузит, силіманіт, кіаніт), формувальна сировина (піски і глини), сировина для обгрудкування рудних концентратів (глини бентонітові) тощо.

Забезпеченість металургійного комплексу України власними вищезгаданими видами корисних копалин далеко не рівноцінно і недостатня. Гостродефіцитними є плавиковий шпат і магнезит, видобуток яких, незважаючи на виявлені та різною мірою розвідані запаси (Покрово-Киріївське, Бахтинське, Правдинське родовища), поки що не ведеться. Загострилася ситуація з видобутком високоякісних кварцитів Овруцького родовища через забруднення території після аварії на ЧАЕС. На грані вичерпання запаси високоякісної глинистої сировини, особливо лужних бентонітів.

Достатньою мірою і на тривалий час ГМК України забезпечений власною флюсовою і формувальною сировиною, вогнетривкими глинами, вторинними каолінами. Видобуток і переробку нерудної сировини для металургії проводять численні підприємства України.

Родовища облицювального каменю розміщені в межах Українського щита, Волино-Подільської плити, Гірського Криму, Карпат і Донецької складчастої споруди.

Найбагатша родовищами територія Українського щита. Родовища представлені магматичними і метаморфічними породами архею-протерозою - гранітоїдами, габроїдами, доломітизованими мармурами і кварцитами. Ці породи мають широку гаму кольорів і малюнків, високу механічну міцність і добру блочність каменю.

Волино-Подільска плита відома родовищами і проявами ефузивних базальтів верхнього протерозою, метаморфічних пісковиків венду і девону, мармуризованих вапняків силуру, а також осадочними родовищами вапняку, травертину і гіпсу неогенового віку. Майже всі вони недостатньо вивчені і використовуються для місцевих потреб.

В Україні сировиною для виробництва скла є кварцові піски і ліпарити. Усього в Україні відомо приблизно 100 родовищ і проявів скляної сировини. Державним балансом запасів ураховано 38 родовищ скляної сировини, з них 37 - піску кварцового та одне - ліпариту; розробляється 13 родовищ скляного піску.

Найбільші родовища зосереджені в Харківській (три родовища - 42,6 % запасів), Львівській (чотири родовища - 12,92 %), Донецькій (чотири родовища - 11,46 %), Чернігівській (два - 6,31 % запасів), Запорізькій (чотири родовища - 10,19 % ) областях. Для скляних пісків характерна висока якість та добра збагачуваність.

Найякіснішими є піски Новоселівського родовища, яке вважається унікальним за якістю сировини із залишковими запасами 18,03 млн. т; трохи гірші піски Авдієвського і Велико-Глібовецького родовищ. Запаси Ардівського ліпаритового родовища в Закарпатській області становлять 8,48% запасів скляної сировини в Україні.

Одним з найбільших родовищ цементної сировини, а саме крейди і глини, які застосовуються у виробництві цементу, є Шебелинське. Розріз родовища складається з четвертинних глин, палеогенових глауконіт-кварцових пісків і глин та крейдових відкладів крейди і мергелю. Крейду і мергель видобувають карєрами. Глини палеогену цілком відповідають вимогам, які ставляться до глинистого компоненту цементної сировинної суміші. Якість цементної сировини відповідає діючим ДСТ і Технічним умовам для виробництва портландцементного клінкеру.

Більшість цементних підприємств забезпечені мінерально-сировинною базою більш як на 50 років або мають перспективи приросту запасів на площах, прилеглих до діючих карєрів.

Делись добром ;)