Вплив опромінювання на забарвлення берилу Волині та на стан домішкових іонів заліза у його структурі

дипломная работа

2. Геолого-мінералогічна характеристика Володарськ-Волинського пегматитового родовища берилу

Камерні пегматити відомі в Володарськ - Волинську більше 100 років. Одним з перших дослідників геологічних особливостей Волині був польський геолог Готфрид Оссовський, який у видані «Jahre» 1857 року описав знайдені на території сучасної Житомирської області кристали та фрагменти димчастого кварцу і гірського кришталю [9]. Подальші фундаментальні дослідження волинських пегматитів тісно повязані з такими видатними вченими, як А.Є. Ферсман, Л.Л. Іванов, Н.І. Безбородько, В.С. Соболєв, Н.П. Єрмаков, Є.К. Лазаренко та іншими.

Волинські пегматити належать до групи пегматитів з кварц - топазовою мінералізацією. Вони просторово і генетично повязані з гранітоїдами Коростенського плутону (північно-західна частина Українського щита). Плутон має площу близько 150 х 100 км2, його породи вкрити осадовими відкладами товщиною від 5 до 400 метрів. За даними ізотопного датування, вік порід, з яких складений плутон, становить 1,7 млрд. років. У центральній частині плутону розвинуті габро-анортозитові утворення, також наявні невеликі області з породами більш лужного складу.

Плутон був сформований внаслідок неодноразового вторгнення різних за складом магм. Спочатку в метаморфічний шар порід вторгалися розплави основного складу. Внаслідок цього утворились такі породи, як габро, габро-монцоніти, дрібно та середньозернисті норити та анортозити з грубозернистою структурою.

У ході другого етапу вкорінення, до комплексу проникли магми кислого складу. З цих розплавів утворились граніти рапаківі, біотитроговообманкові граніти з олівіном та піроксеном. На заключних етапах формування масиву утворились діабази, габро-діабази та метасоматичні породи типу лужних гранітів, граносієнітів і лужних сієнітів з егірин-авгітом.

Пегматити камерного типу виявлені тільки в західному контакті гранітів з породами лужного складу та габроїдами. Пегматитова зона довжиною 22 км та шириною від 300 до 500 метрів проходить уздовж цього контакту. Особливістю вміщуючих порід пегматитової зони є поступовий перехід від гранітів до габроїдів. Ці зміни проявляються у збільшені основності та ступеню гібридизації (перемішування) гранітів з заходу на схід. Таким чином, у зоні контакту основних та кислих порід, що утворюють гібридні породи, спостерігаються істотні зміни хімічного складу та вихідної структури у бік монцонітів та граносієнітів [9].

Безпосередньо з гібридними утвореннями граничить сірий граніт з середньозернистою гіпідіоморфною структурою з наявністю піроксену та олівіну (C1). На захід від вищезгаданих утворень знаходяться граніти з зеленувато-сірими та рожевими відтінками та пойкіловидними структурами (C2), ці граніти багаті на біотит та рогову обманку. Така обстановка ускладнюється змішуванням двох типів граніту (C1 - C2). В цій зоні знаходиться велика кількість камерних пегматитів.

Далі на захід розташовані рожеві граніти з біотитом (C2). Тут помічені пегматити з відносно невеликими порожнинами міаролового типу розміром 1-5 см, в яких знаходяться кристали слюд, альбіту, сидериту, іноді топазу.

Делись добром ;)