2.2 Берил та інші мінерали камерних пегматитів Волині

Камерні пегматити надзвичайно багаті на мінеральні види. Загальна їх кількість сягає 100, причому за деякими підрахунками, близько 95% від загального обєму силікатів пегматитів складає кварц. Найбільш поширені мінерали можна поділити на три групи [9]:

- Основна група мінералів, таких як кварц, польовий шпат і слюда;

- Вторинні мінерали, такі як топаз, берил, опал, халцедон, флюорит, сидерит, гідрослюда, фенакіт;

- Відносно рідкісні для пегматитів мінерали, такі як пірит, ільменіт, рутил, циркон, анатаз, апатит, турмалін, монацит, тощо.

Берил кількох різновидів в Волинському родовищі здебільшого зустрічається в порожнинах камерних пегматитів. Варіації його забарвлення - від світло-зелених до світло-жовтих відтінків різної інтенсивності. Морфологія окремих кристалів достатньо різноманітна. Основними є форми шестигранної призми {100}, рідше - гексагональної біпіраміди {111}, {101} та пінакоїда {0001}. Крім того, кристали мають велику кількість дрібних граней, символи яких важко визначаються. Кристали з великими та гладкими поверхнями граней знаходяться вкрай рідко. За морфологічними особливостями виокремлюють пять різних типів берилу з камерних пегматитів [9]:

1. Великі непрозорі кристали оливково-зеленого кольору призматичного габітусу з торцевими частинами неправильного обрису.

2. Великі видовжені призматичні кристали стовпчастого обрису від травяного до оливково-зеленого кольору. Поверхня призми вкрита характерними прямокутними візерунками.

3. Берили призматичного габітусу від напівпрозорих до прозорих з травянисто-зеленими та жовтувато-зеленими кольорами. В кристалах цього типу відмічається поєднання граней біпірамід з грубо структурованими гранями призми.

4. Призматичні напівпрозорі кристали травянисто-зеленого до світло-блакитного кольорів з вираженими фігурами розчинення на поверхні.

5. Сильно змінені мінералогічні індивіди оливково-зеленого та жовто-зеленого кольорів, в яких лише подекуди збереглись ознаки реліктової структури. Нерідко такі кристали наскрізно пронизані фігурами травлення.

Берил формується і росте у визначених термодинамічних умовах, які, однак, могли неодноразово змінюватись після завершення формування кристалу. У камерних пегматитах певний час переважали фізико-хімічні параметри, сприятливі для зародження і росту кристалів берилу. Згодом ці умови зазнали змін, в яких берил виявився нестійким, внаслідок чого частково або цілковито розчинився, створивши тим самим умови для зародження та росту інших мінералів. Цікавою і важливою для видобутку є закономірність, згідно якої ріст кристалів берилу унеможливлює ріст в тій же системі (камері) кристалів топазу і навпаки.

Більшість кристалів берилу Волинського родовища зазнала вторинних змін внаслідок дії на них посткристалізаційних процесів. На початкових стадіях перетворення утворились різноманітні канали, невеликі заглиблення, які вкрили поверхню граней дрібним орнаментом. Залежно від тривалості та інтенсивності перетворень, такі поверхневі структури травлення різною мірою розширювались і захоплювали нові ділянки кристалів, їх накладення на окремих послаблених дефектами зонах іноді призводили до дезінтеграції кристалу на окремі частини різної форми.