10.1.2. Обладнання устя свердловин фонтанною арматурою
До початку випробування на усті свердловини крім колонної головки потрібно встановити сталеву фонтанну арматуру. Вона складається із з'єднання на фланцях сталевих трійників хрестовин котушок та запірних пристроїв (засувок, кранів) і має дві частини (рис. 10.7): трубну головку і фонтанну ялинку.
Трубна головка своїм нижнім фланцем з'єднана з верхнім фланцем колонної головки і призначена для підвішування насосно-компресорних труб, герметизації простору між ними і експлуатаційною колоною, а також для подачі через бокове відгалуження хрестовин води, нафти або газу в кільцевий простір між трубами під час виклику припливу і заглушення свердловини.
Фонтанну ялинку (верхню частину арматури) встановлюють на трубну головку. Фонтанна ялинка призначена для контролю і регулювання роботи свердловини, спрямування руху пластового флюїду у викидну лінію, подаванню у свердловину рідини або газу під час виклику припливу і заглушення свердловини.
До встановлення на усті свердловини фонтанну арматуру піддають гідравлічному випробуванню на пробний тиск, який вдвічі перевищує паспортний робочий тиск. При цьому всі засувки, крім верхньої, мають бути відкритими.
Після встановлення арматури її верхню частину (ялинку) випробовують на тиск, що дорівнює пробному тиску, визначеному для цієї арматури, при закритих нижній стовбуровій і бокових засувках (кранах). Ялинку опресовують через отвір для манометра на буфері з витримуванням під тиском протягом 15 хв.
Після встановлення фонтанної арматури на усті свердловини трубну головку пресують тиском, який допускається для пресування експлуатаційної колони. Після монтажу фонтанної арматури на усті свердловини перед початком роботи перевіряють: плавність роботи затворів усіх засувок;
наявність мастила (провести контрольне набивання мастилом вузлів ущільнення затвора і корпусу засувки); відповідність стрілки на корпусах засувок напрямку потоку пластового флюїду із свердловини; правильність розміщення вказівки "відкривання—закриття" затвора засувки; затяжки всіх фланцевих з'єднань, за потреби підтягують шпильки.
Для надійної роботи кожної засувки після повного її закриття слід повернути на 1/4 оберту маховик у напрямку відкривання.
Фонтанну арматуру розрізняють за такими конструктивними ознаками та ознаками міцності:
робочим або пробним тиском (70—105 МПа);
розміром прохідного перерізу стовбура ялинки (50—150 мм);
конструкцією фонтанної ялинки (хрестового і трійникового типів);
кількістю рядів труб, що спускають у свердловину (в одно- чи дво рядних свердловинах);
видом запірних пристроїв (засувки або крани);
стійкістю в середовищі діоксиду вуглецю (може бути корозійно стій ка і звичайна).
Після встановлення на усті свердловини фонтанну арматуру обв'язують системою трубопроводів (маніфольдом), яка є не менш важливою частиною обладнання фонтанно-компресорних свердловин, ніж сама фонтанна арматура. Обв'язка свердловини має визначатися доброю маневреністю і
давати змогу швидко і безпечно проводити всі перелічені нижче операції з випробування, дослідження, експлуатації та обслуговування свердловин;
перемикання струменю рідини з робочої (верхньої) в запасну (ниж ню) струну під час перевірки і зміни штуцера, перевірки і ремонту самих струн, штуцерних камер і засувок, а також інших ремонтних робіт;
у разі бурхливих газових проявів — швидке приєднання потрібної кількості потужних агрегатів і глушіння свердловини;
ремонт і очистка вихідних ліній, сепараторів без зупинки сверд ловин;
закриття свердловини під тиском у разі повного виходу з ладу ар матури;
перемикання струменя рідини в тимчасові амбари;
приймання продукції, що рухається як по насосно-компресорних трубах, так і по затрубному простору.
До схеми обв'язки свердловини входять:
дві викидні лінії (робоча і запасна) діаметром 73 мм, які слугують для встановлення штуцерів, манометрів, термометрів тощо;
продавлювальна лінія діаметром 73 мм, завдовжки не менш 25 м, яку приєднують до засувки на хрестовині трубної головки фонтанної арматури і яка призначена для затискування свердловини (за потреби) водою або глинистим розчином;
викидна лінія діаметром 73 мм, яку приєднують до крана високого тиску на міжколонному просторі (між експлуатаційною та проміжною ко лонами).
Від маніфольда прокладають два викиди: через сепаратор на факел; прямо у факел.
Для ліпшого очищення газу іноді застосовують двоступеневу сепарацію: газ пропускають через два ввімкнених послідовно або паралельно сепаратори.
Для випробування та освоєння нафтових свердловин від сепаратора (трапу) потрібно прокласти нафтопровід для збору або спалювання нафти. Викидні струни, всі трубопроводи, сепаратор з обв'язкою після монтажу мають бути випробувані гідравлічним тиском.
Для дослідження газових свердловин перед входом до сепаратора встановлюють регулювальний штуцер, а для створення потрібного протитиску в сепараторі на факельній лінії, яка йде від сепаратора, — швидкозмінний штуцер; місце його встановлення вибирають на доступній відстані від факела.
Для отримання надійних результатів виміру тиску і перепаду тиску застосовують манометри підвищеної точності (пружинні, поршневі, рідинні) із захистом їх від механічних пошкоджень, вібрацій, засмічування, корозії.
На трубопроводах і на обв'язці сепаратора (трапу) потрібно встановлювати сталеві засувку і вентилі відповідного тиску. Викидні лінії, хрестовини, трійники мають бути заводського виготовлення. Вся обв'язка складається з насосно-компресорних труб з надійним кріпленням, щоб запобігти їх розриву і пов'язаного з цим травматизму.
10.1.3. Вимоги до промивальної рідини при і продуктивних горизонтів
Типи промивальної рідини. Найліпшими промивальними рідинами для розкриття продуктивних пластів, що містять нафтогазові поклади (особливо нафтові), є ті, що приготовлені на нафтовій основі. У деяких випадках, коли є небезпека забруднення продуктивного пласта при його розкритті, часто промивають свердловини нафтою. Застосування таких промивальних рідин забезпечує якісне розкриття пласта, без ризику його забруднення і можливого "глушіння" продуктивного пласта, якщо в ньому спостерігається ПТМГ.
Проте, на жаль, здебільшого для розбурення продуктивних пластів використовують промивальні рідини на водній основі. Під час вибору найпридатнішої для цієї мети рідини потрібно враховувати низку вимог (табл. 10.1).
Для застосування промивальних рідин, приготовлених на водній основі, слід ураховувати таке:
фільтрат рідини має не сприяти набуханню глинистих частинок, під вищенню гідрофільності породи і збільшенню кількості фізично зв'язаної води в порах пласта;
склад фільтрату має бути таким, щоб із проникненням його у пласт не було фізичної або хімічної взаємодії, яка зумовлює утворення нероз чинних осадів;
гранулометричному складу твердої фази промивальної рідини має відповідати структурний поровий простір продуктивного пласта; для запо бігання глибокого проникнення твердих частин у пласт у промивальній рідині вміст часточок, діаметр яких більше 1/3 діаметра пор колектору, має становити не менше 5 % загального об'єму твердої частини породи;
поверхневий натяг на межі фільтрат—вуглеводневі сполуки у пласті має бути мінімальним;
водовіддача у привибійних умовах, температура і тиск мають бути мі німальними, а густина і геологічні властивості породи такими, щоб дифе- ренційний тиск під час розбурювання продуктивної товщі був близький до нуля;
ступінь мінералізації і сольовий склад фільтрату мають бути близь кими до пластових, а осмотичний тиск — мінімальним.
Згідно з цими вимогами, безлужні мінералізовані промивальні речовини з малою водовіддачею значно ліпші для розкриття продуктивних пластів, ніж прісні або лужні розчини, якщо навіть останні характеризуються меншою водовіддачею, а багатокомпонентні піни ефективніші, ніж крапельні промивальні рідини на водній основі.
У процесі буріння перших розвідувальних свердловин на кожній площі потрібно відібрати керн із продуктивних пластів і в лабораторії визначити сольовий склад флюїдів кожного пласта та розподіл пор за розмірами. Залежно від результатів такого аналізу слід розробити рецептуру промивальної рідини для буріння наступних свердловин. У реальних породах продуктивні пласти мають широкий спектр пор. Тому до складу дисперсної фази промивальної рідини доводиться вводити закупорювальні частини різних розмірів з таким розрахунком, щоб вони утворювали тонку глинисту кірку. При бурінні свердловин необхідно проводити аналіз структури порового простору і складу пластових флюїдів і за потреби вносити відповідні поправки в рецептури промивальних рідин.
Ідеальною промивальною рідиною для розкриття продуктивних пластів має бути фізично і хімічно нейтральна рідина щодо гірських порід і пластових рідин продуктивних пластів. Досі такої рідини ще не винайдено. Тому на практиці вирішують завдання зміни і пристосування властивостей рідин, які існують на цей час, з метою пониження їх шкідливої дії на колекторні властивості продуктивних пластів.
Загалом за найменшою шкідливою дією на пласт при його розкритті промивальні рідини можна поділити на типи:
газоподібні агенти (повітря, природний газ, азот, інертні гази тощо);
нафта пласта, що розкривається;
нафта будь-яка;
розчини на нафтовій основі або вапняково-бітумні;
емульсії із солями, насиченими водною фазою;
глинисті розчини, оброблені ПАР, з низькою водовіддачею;
глинисті висококальцієві розчини з низькою водовіддачею;
глинисті розчини з підвищеною водовіддачею;
вода;
розчини з неконтрольованою водовіддачею.
При нафтогазорозвідувальному бурінні продуктивні пласти розбурю-ють з використанням переважно бурових розчинів на водній основі (глинисті розчини). Для попередження негативного впливу проявів гірського тиску і фізико-хімічних процесів на колекторні властивості порід у при-вибійній зоні пласта застосування цих розчинів має сприяти:
забезпеченню проводки свердловини без аварій і ускладнень з ви сокими швидкостями буріння, що зменшує час контакту розчину з поро дами;
мінімальній водовіддачі у привибійних умовах;
створенню мінімальних репресій на пласт;
регламентованому гранулометричному складу твердої фази, що від повідає структурі порового простору;
Наприклад, якщо радіус зони живлення 800 м, радіус свердловини 0,1 м, радіус забрудненої зони 0,5 м, а проникність останньої втричі менша за проникність пласта, то таке забруднення еквівалентне зменшенню проникності всього пласта в 1,4 раза; якщо ж проникність забрудненої зони у 6 разів менша, це рівносильне зниженню проникності всього пласта в 1,9 раза.
У процесі буріння глибоких свердловин (5000 м і глибше) продуктивні горизонти здебільшого розкриваються з репресіями на пласти. Негативні наслідки неякісного розкриття нафтогазоносних горизонтів завжди є там, де тиск промивальної рідини у свердловині значно перевищує тиск у пласті.
Так, під час буріння свердловин на розвідувальних площах Передкар-патського прогину Рожнятівській, Космач-Покутській, Вільхівській та ін., де для розкриття нафтоносних пластів використовували обважнений буровий розчин густиною 1700—2100 кг/м3, репресія на пласти досягала 15— 20 МПа, внаслідок чого за доброї геофізичної характеристики пластів-колекторів одержані дуже малі припливи нафти. В результаті повної або часткової втрати гідродинамічного зв'язку пластів із свердловиною виявлення нафтогазоносних пластів під час їх випробування на приплив пов'язане з великими труднощами.
На основі знання закономірності розподілу пластових тисків у покладах у разі вмілого використання можливостей можна поліпшити якість розкриття пластів. Регулюванням глибини установки башмаків і проміжних колон у продуктивному розрізі можна змінювати величину репресії на пласти.
Обмеження величини репресії густиною промивальної рідини на пласти дає змогу підвищити ефективність геофізичних робіт і газового каротажу. Під час розкриття розрізу з великими репресіями на продуктивні пласти проходить витіснення газу від стінок свердловини. У промивальну рідину попадає лише незначна частина газу, і на кривій газопоказання фіксуються тільки значення, які не перевищують фонових значень. У цьому разі пласти з ліпшими колекторними властивостями будуть задавлені і заглинизовані, а малопористі з низькими фільтраційними властивостями не будуть задавлені, що зумовить підвищене розгазування розчину і появу піків на кривих газокаротажних діаграм. Унаслідок дифузії газу в промивальній рідині низькопроникні пласти відбиватимуться на діаграмах у вигляді зон з підвищеною газоносністю. Гідродинамічні процеси, які спричинюють викиди, поглинання промивальної рідини, прилипання інструменту до стінок свердловин, обвалення глин та інші ускладнення, відбуваються тим активніше, чим більша дисгармонія між тиском промивальної рідини і тисками в шарах і прошарках відкладів, які розкриваються свердловиною в процесі буріння.
Найраціональніше буріння "на балансовій рівновазі" між тиском флюїдів у порах і гідростатичним тиском промивальної рідини у свердловині. За даними ЦНДЛ об'єднання "Укрнафта", під час буріння свердловин тиск промивальної рідини має перевищувати пластовий тиск не більш ніж на 8— 10 %. За досвідом буріння свердловин у США, рекомендується величину перепаду тисків у свердловині підтримувати в межах 0—3,5 МПа. Тоді у разі своєчасно виявленого моменту входження в зону з НГПТ за умови підтримання величини перепаду тиску з'являється можливість безаварійного буріння свердловини. Слід здійснювати контроль за пластовим тиском у процесі буріння свердловини і проводити її на промивальній рідині з мінімально потрібною густиною.
- 0.0. Орлов, m.I. Свдощук, в.Г. Омельченко о.М. Трубенко, m.I. Чорний нафто-газопромислова
- Підручник
- 1Стор1я формування нафтогазопромислово1 геолог! I
- 1.1. Проблеми, повязан1
- 3 Нафтогазопромисловою геолопсю
- 1Стор1я формування нафтогазопромисловот геолопк
- 1.2. Св1товий видобуток нафти I газу
- 1.3. 1Стор1я геолопчних досл1дженб
- 12 Нафтогазопромислова геолопя
- 1.4. Динамка видобутку нафти I газу в украун1
- 1.5. Нафтогазоносн1стб територ1у укра1ни
- 1Стор1я формування нафтогазопромисловок геолопт
- 2.1. Категорії свердловин
- 2.2. Геолого-технічний наряд на буріння свердловини
- 2.3. Вибір інтервалу відбору керна
- 2.4. Конструкція свердловини
- 2.5. Планування буріння свердловин
- 2.5.1. Перспективне планування
- 3.1. Відбір і вивчення керна
- 3.1.1. Бокові ґрунтоноси
- 3.1.2. Збереження керна
- 3.1.3. Опис керна, побудова кернограми
- 3.2. Відбір і вивчення шламу
- 3.2.1. Особливості відбору, методика опису і збереження шламу
- 3.2.3. Виділення нафтогазоносних шарів у розрізах свердловин за даними коефіцієнтів набухання глин у шламі
- 3.2.4. Визначення тектонічних порушень насувного типу
- 3.2.5. Визначення наближення свердловини до пластів з високими тисками за шламом і керном
- 3.3. Інші геологічні спостереження
- 3.3.1. Відбір проб нафти, газу та води
- 3.3.3. Замір кутів відхилення свердловини від вертикалі кидальним приладом
- 3.4. Спостереження у свердловинах спеціального призначення
- 3.4.1. П'єзометричні свердловини
- 3.4.2. Контрольні свердловини
- 3.4.3. Нагнітальні свердловини
- 3.5. Геологічний контроль
- 3.6. Ускладнення
- 3.7. Геологічна документація
- 3.8. Геологічні методи вивчення розрізів свердловин у лабораторних умовах
- 3.8.1. Гранулометричний аналіз
- 3.8.2. Мінералогічний аналіз
- 3.8.3. Мікрофауністичніш аналіз
- 3.8.4. Спорово-пилковий аналіз
- 3.8.5. Аналіз порід на вміст карбонатів
- 3.8.6. Люмінесиентно-бітумінологічніш аналіз
- 3.8.7. Вивчення маркувальних горизонтів
- 3.8.8. Визначення пористості
- 3.8.9. Визначення проникності гірських порід
- 3.8.12. Визначення тиску насичення
- 3.8.13. Суть визначення співвідношень р—V— т пластових нафт
- 3.8.14. Визначення в'язкості пластової нафти
- 3.8.15. Поняття про складання рекомбінованоі проби нафти
- 4.1. Методи кореляції розрізів свердловин
- 4.1.1. Загальна кореляція
- 4.1.2. Детальна (зональна) кореляиія
- 4.1.3. Складання кореляційних схем
- 4.1.4. Складання
- 4.1.5. Регіональна кореляція
- 4.2. Складання геологічних профілів
- 4.2.1. Побудова геологічних профілів
- 4.3. Побудова структурних карт
- 4.3.1. Метод трикутників
- 4.3.2. Метод профілів
- 4.3.3. Метод сходження
- 4.3.4. Порядок знесення точок свердловин на структурних картах на лінію профілю
- 4.3.5. Умови, які впливають на точність побудови структурної карти
- 4.3.6. Урахування викривлення свердловини під час побудови структурних карт
- 4.3.7. Побудова карти поверхні
- 4.3.8. Побудова карт ефективних та ефективних нафтонасичених (газонасичених) товщин
- 4.4. Побудова карт
- 4.4.4. Визначення положення газоводяних, нафтоводяних і газонафтових контактів за пластовими тисками
- 4.4.8. Зональні карти
- 5.2. Радіоактивні методи каротажу
- 5.3. Спеціальні геофізичні дослідження
- 5.3.1. Каротаж мікрозондами
- 5.3.2. Боковий каротаж
- 5.3.3. Термокаротаж
- 5.3.4. Кавернометрія
- 5.3.5. Газовий каротаж
- 5.3.6. Механічний каротаж
- 5.3.7. Контроль технічного стану свердловин геофізичними засобами
- 5.3.8. Акустичний каротаж
- 5.3.9. Нахилометрія (визначення падіння пластів)
- 5.4. Інтерпретація даних гдс
- 5.4.1. Розчленування
- 5.5. Використання геофізичних даних стосовно викривлених і спрямованих свердловин за азимутами і кутами їх відхилення від вертикалі
- 6.1. Гранулометричний склад порід
- 6.2. Пористість порід
- 6.3. Проникність порід
- 6.4. Тріщинуватість порід
- 6.5. П'єзопровідність гірських порід
- 6.6. Гідропровідність гірських порід
- 6.7. Вплив термодинамічних умов
- 6.8. Про можливість
- 6.9. Класифікація колекторів
- 7.2.1. Класифікація нафт
- 7.3. Фізико-хімічні властивості газу
- 7.8. Водонафтовий контакт і його характеристика
- 8.1. Температура в природних резервуарах земної кори
- 8.1.1. Використання геотермічної інформації в процесі пошуків, розвідки та дорозвідки нафти і газу
- 8.1.2. Використання термометрії
- 8.2. Пластові тиски в земній корі 8.2.1. Загальні положення
- 8.2.3. Інші причини формування нгпт
- 8.2.4. Природа пластових тисків, менших за гідростатичні (птмг)
- 8.2.5. Використання інформації
- 8.2.9. Використання інформації
- 9.1. Сили, які утримують нафту в пласті
- 9.2. Сили,
- 9.2.1. Напір води
- 9.2.2. Тиск стисненого вільного газу (тиск газової шапки)
- 9.2.3. Розширення розчиненого в нафті газу
- 9.2.4. Пружність рідини і породи
- 10.1. Розкриття горизонтів
- 10.1.1. Заходи шодо попередження ускладнень і аварій в проиесі буріння свердловин
- 10.1.2. Обладнання устя свердловин фонтанною арматурою
- 10.2. Визначення градієнта тиску гідророзриву пласта
- 10.3.1. Застосування пар
- 10.4. Заміри дебіту нафти і газу Заміри дебіту нафти
- Розробка нафтових і газових родовищ
- 11.1.2. Система розробки знизу—вгору
- 11.1.3. Комбінована система розробки
- 11.1.4. Порядок виділення
- 11.2. Системи розробки
- 11.2.1. Рівномірна сітка розташування свердловин
- 11.3. Особливості розробки
- 11.3.1. Нафтові поклади в неоднорідних пластах
- 11.3.2. Поклади нафти
- 11.3.3. Поклади нафти в карбонатних колекторах
- 11.3.4. Нафтові поклади з газовою шапкою
- 11.3.5. Нафтові поклади
- 11.3.6. Нафтові облямівки
- 11.3.7. Газові поклади
- 11.3.8. Газоконденсатні поклади
- 11.3.9. Розташування видобувних свердловин у разі розробки покладів вв, пов'язаних із плікативно ускладненими структурами
- 11.3.10. Особливості освоювання і розробки нафтогазових родовиш на континентальних шельфах торів і океанів
- 12.1. Поняття про методи інтенсифікації та вторинні методи розробки
- 12.2. Методи інтенсифікації видобутку нафти і газу
- 12.2.1. Хімічна обробка привибішшх зон свердловин у нафтових пластах
- 12.1.4. Обробка привибійних зон свердловин твердити вибуховими речовинами
- 12.1.5. Інші види дії на пласт
- 13.1. Вибір об'єктів
- 13.2. Спостереження в процесі видобутку
- 13.4. Нагнітання газу
- 13.5. Внутрішньопластове горіння вуглеводнів з метою підвищення нафтовіддачі
- 13.6. Витіснення парою нафти з продуктивного пласта
- 13.7. Шахтний спосіб вилучення нафти з гірських порід
- 13.9. Застосування ультразвукових коливань
- 13.10. Витіснення нафти вуглекислим газом
- 13.11. Витіснення нафти
- 14.1. Організація геологічної служби на промислах
- 14.2. Геологічний контроль
- 14.4.2. Методи підрахунку запасів нафти
- 14.5. Охорона надр
- 14.5.1. Буріння свердловин
- 14.5.2. Випробування свердловин
- 14.5.3. Експлуатація нафтових і газових родовиш