logo
Геологія

11.3.7. Газові поклади

Особливості розробки суто газових покладів визначаються режимом роботи цих покладів, запасами газу в покладі, величиною задано­го видобутку газу на добу і встановленим терміном розробки газового по­кладу.

У зв'язку з тим що газ є дуже мобільною речовиною, виснажити запа­си газу з того чи іншого природного резервуара можливо значно меншою кількістю видобувних свердловин (і навіть однією свердловиною) порівня­но з розробкою покладів нафти.

За водонапірного режиму роботи газового покладу можливо довести коефіцієнт газовіддачі з природного резервуара до одиниці, тому що діють дві рухомі сили: розширення газу в об'ємі та напір вод. Газ розширюється в об'ємі і виходить на поверхню через видобувні свердловини. Вода займає поровий простір, звільнений від газу, а також витісняє його з пор і приму­шує рухатись у напрямку видобувних свердловин.

Під час експлуатації газових родовищ швидкість руху газу в експлуа­таційних свердловинах має не перевищувати певної величини, яку назива­ють максимальною, або критичною, швидкістю. За великої швидкості руху газу може відбутися руйнування пласта у привибійній зоні свердловини, винесення уламків породи в свердловину і навіть на поверхню; можливе також руйнування експлуатаційних колон.

Критичну швидкість фільтрації газу із пласта визначають дослідним способом у кожному конкретному газовому покладі і в кожній свердловині.

Критична величина фільтрації в свердловині зумовлює величину мак­симально допустимого дебіту із свердловини.

Отже, дебіт свердловини в початковий період розробки газового по­кладу переважно обмежується в кожній свердловині. На кожну свердлови­ну залежно від певних характеристик колектору, де пробурена конкретна свердловина, встановлюють норму відбору газу. При цьому виходять з не­допущення швидкості фільтрації газу із пласта вище значення критичної швидкості.

Нормування відбору газу із свердловини під час розробки газових по­кладів в їх приконтурних зонах здійснюють також з метою запобігання

формуванню язиків обводнення, а за наявності підошовних вод — форму­ванню конусів обводнення.

Дебіти газу зі свердловин у процесі розробки газових покладів можуть обмежуватися з таких причин:

Нижче наведено особливості розміщення видобувних свердловин на газових покладах.

За відсутності пересування контуру води в пласті, тобто за відсутності в пласті будь-якого водонапірного режиму, сумарна віддача газоносного пласта не залежить від розміщення свердловин. Газовий поклад може бути виснажений і однією свердловиною на структурі, що обумовлюється вели­кою рухливістю газу. Тому іноді видобувні свердловини на газових покла­дах розміщують виключно за техніко-економічними умовами, тобто побли­зу кінцевої точки магістрального газопроводу. Втім це неможливо, якщо заданий певний термін розробки газового покладу. Здебільшого газові по­клади розробляють за рівномірною сіткою видобувних свердловин або роз­ташовують експлуатаційні свердловини батареями.

Рівномірні сітки видобувних свердловин застосовують, якщо газовий поклад знаходиться в монолітних однорідних пластах (враховують порис­тість і проникність, товщину, плікативні та розривні ускладнення пласта тощо). Відстань між свердловинами вибирають залежно від фільтраційних властивостей пласта, яка зумовлює можливу швидкість газу в пористому середовищі пласта.

Якщо газові поклади належать до неоднорідних пластів, з плікативни­ми ускладненнями, з якими пов'язаний нерівномірний розподіл тріщину­ватості колектору, доцільно розміщувати видобувні свердловини батареями. Відстань між свердловинами на різних ділянках пласта може зменшуватися і збільшуватися залежно від певних колекторних властивостей пласта на цих ділянках.