12.1.4. Обробка привибійних зон свердловин твердити вибуховими речовинами
Прострілювальні та вибухові роботи у свердловинах проводять з метою перфорації обсадних колон і цементу для розкриття нафтогазоносних і водоносних пластів. Крім того, вибухові роботи застосовують і для зрізування у свердловині колон і труб для їх підняття на поверхню, відбору зразків гірських порід у незакріплених свердловинах боковими ґрунтоносами.
Як інтенсифікацію видобутку нафти і газу вибухові роботи проводять для підвищення продуктивності експлуатаційних свердловин способом очистки вибійних фільтрів: поліпшення або встановлення гідродинамічного зв'язку між свердловиною і пластом.
Розкриття пластів виконують за допомогою спеціальних апаратів — перфораторів. Для перфорації свердловин використовують кумулятивні, кульові, гідропіскоструменеві й торпедні перфоратори. Тип перфоратора і кількість перфораційних отворів на одиницю довжини свердловини визначають за конструкцією останньої і літологією колектору. Кумулятивний заряд складається з вибухівки, детонатора, металевої лійки і захисного корпусу. Під час вибуху детонатора в корпусі хвиля детонації, переміщуючись вздовж осі заряду, досягає основи кумулятивної виїмки. Продукти вибуху стискують металеву лійку із формуванням рідинного струменя вздовж її осі. Швидкість струменя досягає 6—8 км/с, що зумовлює тиск до 104 МПа. Струмінь глибоко проникає в породу і утворює канал значної довжини, глибина якого залежить від густини і механічних властивостей матеріалу та обсадної колони, гірського і пластового тисків, температури в пласті та інших факторів.
Кумулятивні перфоратори поділяють на дві групи: корпусні й некор-пусні. До корпусних належать перфоратори багато- і одноразової дії. У таких перфораторах заряди, детонувальний шнур і вибуховий патрон вмонто-
вані у сталевий герметичний корпус, здатний витримувати гідростатичний тиск і дію ударної хвилі під час вибуху. Кумулятивні перфоратори багаторазової дії — ПНКТ — витримують від 10 до 50 залпів. (їх спускають на НКТ, тому вони і мають абревіатуру ПНКТ.)
Некорпусні кумулятивні перфоратори виготовляють у вигляді скляної гірлянди, вони складаються з окремих зарядів, кожен з яких є герметизу-вальним і сприймає зовнішній тиск у свердловині. Під час вибуху корпус заряду руйнується. Прикладом є перфоратор типу ПКС (перфоратор кумулятивний скляний). Перфоратори ПКС складаються із скляних головок з розташованими в них герметичними кумулятивними зарядами, детонуваль-ного шнура в алюмінієвій оболонці, вибухового патрона і чавунного об-важнювача.
Пробивна здатність некорпусних перфораторів типу ПКС вища, ніж корпусних перфораторів багаторазового використання.
Дія кульових перфораторів ґрунтується на викиді куль під дією енергії розширення порохових газів. У цих перфораторах кульовий ствол складається з прямолінійної частини, паралельної осі апарата і викривленої частини для спрямування кулі в стінку свердловини, що дає змогу одержувати високу швидкість кулі. Потужні великокаліберні кульові перфоратори залпової дії з вертикально-криволінійними стволами забезпечують високу пробивну здатність куль, які через стінку обсадних колон і цементне кільце проникають у породу та утворюють у ній глибокий канал і систему тріщин.
Кульові перфоратори, які використовують на нафтогазопромислах України рідко, мають сталевий корпус, у якому розташовані порохові камери, ствол із зарядами і кулями, та запалювальні пристрої. За послідовністю вистрілювання куль їх поділяють на апарати залпової (всі кулі вистрілюють одночасно) і селективної дії (кулі вистрілюють почергово через різні проміжки часу).
Перфоратори опускають у свердловину на одножильному броньованому кабелі за допомогою спеціального підйомника. Для запалювання порохових зарядів і підривання детонаторів застосовують електрозапали і піро-патрони різних типів. Для ініціювання підривання зарядів бризантних вибухових речовин застосовують капсули-детонатори, електродетонатори, підривні та детонувальні шнури.
У конструкції гідропіскоструменевих перфораторів немає вибухових речовин. Для пробивання каналів застосовують струмінь рідини з піском, який під дією великого тиску вилітає із сопла з великою швидкістю. Такий струмінь утворює в колоні, цементному кільці та породі канал для сполучення пласта зі свердловиною. Гідропіскоструменевим перфоратором можна створювати канал у вигляді щілини, обрізувати колону по периметру з метою виймання її на поверхню, а також руйнувати цементні мости і предмети, залишені на вибої. Такий перфоратор являє собою трубу, в яку встановлено декілька сопел. Апарат опускають у свердловину на НКТ, через які під високим тиском подають рідину з піском.
Залежно від розмірів насадки, перепаду тиску й інших факторів витрачання робочої рідини на один канал становить 1—7 м3, піску — 50—700 кг.
Для виконання вибуху у свердловині використовують і так звані торпеди. Вони складаються із приладу для підривання, у якому є електрозапал, капсула-детонатор і шашки високобризантної вибухової речовини, що підсилює початковий імпульс детонації.
Розрізняють фугасні та кумулятивні торпеди. Фугасні торпеди поділяють на шашкові типу ТШ і шашкові термостійкі — ТШТ. Ці торпеди мають тонкостінний корпус із алюмінію, у якому розміщений заряд із циліндричних шашок вибухової речовини або заряд з герметичною оболонкою, в якій є патрон-підривник. Кумулятивні торпеди характеризуються спрямованим вибухом. Частіше застосовують кумулятивні осьові торпеди типу ТКО і кумулятивні труборізи ТРК.
Основне завдання торпедування при розкритті пласта — утворення у ньому тріщин великої протяжності. Це здійснюється фугасними зарядами. Для максимального збільшення припливу пластового флюїду використовують вибухи великих зарядів. Маса вибухівки у таких випадках може досягати декількох тонн. Ці торпеди називають торпедами шашковими великими (ТШВ).
За допомогою вибухових робіт ліквідують ускладнення і навіть аварії, що трапляються в процесі буріння свердловин: прихоплювання бурового інструменту внаслідок обвалу порід зі стінок свердловини, "прилипання" бурильної колони до стінки свердловини; заклинювання долота металевими предметами.
Торпедування свердловин з метою інтенсифікації видобутку нафти і газу здійснюється підриванням торпеди проти пласта. Його рекомендується робити в міцних пісковиках, вапняках і доломітах.
Добрі результати дають вибухи шнуркових торпед, шо являють собою трубки, довжина яких дорівнює товщині пласта. Розвитку тріщинуватості досягають багаторазовими вибухами шнуркових торпед проти того самого інтервалу. Великий ефект досягається застосуванням скляних торпед кумулятивно-спрямованої дії. Торпеди збирають у гірлянди, довжина яких дорівнює товщині пласта або заданому інтервалу розкриття пласта. Кожна торпеда утворює у пласті канал завдовжки до ЗО см. За тонкого перешарування пісковиків із глинами рекомендується робити канали не горизонтальними, а похилими для того, щоб ними були розкриті всі тонкі прошарки пісковиків за колоною.
В останні десятиліття на нафтових промислах на Апшеронському півострові Азербайджану, в Кубанській западині Передкавказзя, в Тімано-Пе-чорській нафтогазоносній області (Росія) застосовували ТШВ для торпедування нафтових пластів в експлуатаційних свердловинах, пробурених горизонтально і похило-спрямовано. Проте цей спосіб торпедування не одержав великого поширення у зв'язку з труднощами його застосування: необхідні, по-перше, буріння горизонтальних свердловин по пласту; по-друге, закладання в горизонтальні свердловини достатнього обсягу вибухівки.
- 0.0. Орлов, m.I. Свдощук, в.Г. Омельченко о.М. Трубенко, m.I. Чорний нафто-газопромислова
- Підручник
- 1Стор1я формування нафтогазопромислово1 геолог! I
- 1.1. Проблеми, повязан1
- 3 Нафтогазопромисловою геолопсю
- 1Стор1я формування нафтогазопромисловот геолопк
- 1.2. Св1товий видобуток нафти I газу
- 1.3. 1Стор1я геолопчних досл1дженб
- 12 Нафтогазопромислова геолопя
- 1.4. Динамка видобутку нафти I газу в украун1
- 1.5. Нафтогазоносн1стб територ1у укра1ни
- 1Стор1я формування нафтогазопромисловок геолопт
- 2.1. Категорії свердловин
- 2.2. Геолого-технічний наряд на буріння свердловини
- 2.3. Вибір інтервалу відбору керна
- 2.4. Конструкція свердловини
- 2.5. Планування буріння свердловин
- 2.5.1. Перспективне планування
- 3.1. Відбір і вивчення керна
- 3.1.1. Бокові ґрунтоноси
- 3.1.2. Збереження керна
- 3.1.3. Опис керна, побудова кернограми
- 3.2. Відбір і вивчення шламу
- 3.2.1. Особливості відбору, методика опису і збереження шламу
- 3.2.3. Виділення нафтогазоносних шарів у розрізах свердловин за даними коефіцієнтів набухання глин у шламі
- 3.2.4. Визначення тектонічних порушень насувного типу
- 3.2.5. Визначення наближення свердловини до пластів з високими тисками за шламом і керном
- 3.3. Інші геологічні спостереження
- 3.3.1. Відбір проб нафти, газу та води
- 3.3.3. Замір кутів відхилення свердловини від вертикалі кидальним приладом
- 3.4. Спостереження у свердловинах спеціального призначення
- 3.4.1. П'єзометричні свердловини
- 3.4.2. Контрольні свердловини
- 3.4.3. Нагнітальні свердловини
- 3.5. Геологічний контроль
- 3.6. Ускладнення
- 3.7. Геологічна документація
- 3.8. Геологічні методи вивчення розрізів свердловин у лабораторних умовах
- 3.8.1. Гранулометричний аналіз
- 3.8.2. Мінералогічний аналіз
- 3.8.3. Мікрофауністичніш аналіз
- 3.8.4. Спорово-пилковий аналіз
- 3.8.5. Аналіз порід на вміст карбонатів
- 3.8.6. Люмінесиентно-бітумінологічніш аналіз
- 3.8.7. Вивчення маркувальних горизонтів
- 3.8.8. Визначення пористості
- 3.8.9. Визначення проникності гірських порід
- 3.8.12. Визначення тиску насичення
- 3.8.13. Суть визначення співвідношень р—V— т пластових нафт
- 3.8.14. Визначення в'язкості пластової нафти
- 3.8.15. Поняття про складання рекомбінованоі проби нафти
- 4.1. Методи кореляції розрізів свердловин
- 4.1.1. Загальна кореляція
- 4.1.2. Детальна (зональна) кореляиія
- 4.1.3. Складання кореляційних схем
- 4.1.4. Складання
- 4.1.5. Регіональна кореляція
- 4.2. Складання геологічних профілів
- 4.2.1. Побудова геологічних профілів
- 4.3. Побудова структурних карт
- 4.3.1. Метод трикутників
- 4.3.2. Метод профілів
- 4.3.3. Метод сходження
- 4.3.4. Порядок знесення точок свердловин на структурних картах на лінію профілю
- 4.3.5. Умови, які впливають на точність побудови структурної карти
- 4.3.6. Урахування викривлення свердловини під час побудови структурних карт
- 4.3.7. Побудова карти поверхні
- 4.3.8. Побудова карт ефективних та ефективних нафтонасичених (газонасичених) товщин
- 4.4. Побудова карт
- 4.4.4. Визначення положення газоводяних, нафтоводяних і газонафтових контактів за пластовими тисками
- 4.4.8. Зональні карти
- 5.2. Радіоактивні методи каротажу
- 5.3. Спеціальні геофізичні дослідження
- 5.3.1. Каротаж мікрозондами
- 5.3.2. Боковий каротаж
- 5.3.3. Термокаротаж
- 5.3.4. Кавернометрія
- 5.3.5. Газовий каротаж
- 5.3.6. Механічний каротаж
- 5.3.7. Контроль технічного стану свердловин геофізичними засобами
- 5.3.8. Акустичний каротаж
- 5.3.9. Нахилометрія (визначення падіння пластів)
- 5.4. Інтерпретація даних гдс
- 5.4.1. Розчленування
- 5.5. Використання геофізичних даних стосовно викривлених і спрямованих свердловин за азимутами і кутами їх відхилення від вертикалі
- 6.1. Гранулометричний склад порід
- 6.2. Пористість порід
- 6.3. Проникність порід
- 6.4. Тріщинуватість порід
- 6.5. П'єзопровідність гірських порід
- 6.6. Гідропровідність гірських порід
- 6.7. Вплив термодинамічних умов
- 6.8. Про можливість
- 6.9. Класифікація колекторів
- 7.2.1. Класифікація нафт
- 7.3. Фізико-хімічні властивості газу
- 7.8. Водонафтовий контакт і його характеристика
- 8.1. Температура в природних резервуарах земної кори
- 8.1.1. Використання геотермічної інформації в процесі пошуків, розвідки та дорозвідки нафти і газу
- 8.1.2. Використання термометрії
- 8.2. Пластові тиски в земній корі 8.2.1. Загальні положення
- 8.2.3. Інші причини формування нгпт
- 8.2.4. Природа пластових тисків, менших за гідростатичні (птмг)
- 8.2.5. Використання інформації
- 8.2.9. Використання інформації
- 9.1. Сили, які утримують нафту в пласті
- 9.2. Сили,
- 9.2.1. Напір води
- 9.2.2. Тиск стисненого вільного газу (тиск газової шапки)
- 9.2.3. Розширення розчиненого в нафті газу
- 9.2.4. Пружність рідини і породи
- 10.1. Розкриття горизонтів
- 10.1.1. Заходи шодо попередження ускладнень і аварій в проиесі буріння свердловин
- 10.1.2. Обладнання устя свердловин фонтанною арматурою
- 10.2. Визначення градієнта тиску гідророзриву пласта
- 10.3.1. Застосування пар
- 10.4. Заміри дебіту нафти і газу Заміри дебіту нафти
- Розробка нафтових і газових родовищ
- 11.1.2. Система розробки знизу—вгору
- 11.1.3. Комбінована система розробки
- 11.1.4. Порядок виділення
- 11.2. Системи розробки
- 11.2.1. Рівномірна сітка розташування свердловин
- 11.3. Особливості розробки
- 11.3.1. Нафтові поклади в неоднорідних пластах
- 11.3.2. Поклади нафти
- 11.3.3. Поклади нафти в карбонатних колекторах
- 11.3.4. Нафтові поклади з газовою шапкою
- 11.3.5. Нафтові поклади
- 11.3.6. Нафтові облямівки
- 11.3.7. Газові поклади
- 11.3.8. Газоконденсатні поклади
- 11.3.9. Розташування видобувних свердловин у разі розробки покладів вв, пов'язаних із плікативно ускладненими структурами
- 11.3.10. Особливості освоювання і розробки нафтогазових родовиш на континентальних шельфах торів і океанів
- 12.1. Поняття про методи інтенсифікації та вторинні методи розробки
- 12.2. Методи інтенсифікації видобутку нафти і газу
- 12.2.1. Хімічна обробка привибішшх зон свердловин у нафтових пластах
- 12.1.4. Обробка привибійних зон свердловин твердити вибуховими речовинами
- 12.1.5. Інші види дії на пласт
- 13.1. Вибір об'єктів
- 13.2. Спостереження в процесі видобутку
- 13.4. Нагнітання газу
- 13.5. Внутрішньопластове горіння вуглеводнів з метою підвищення нафтовіддачі
- 13.6. Витіснення парою нафти з продуктивного пласта
- 13.7. Шахтний спосіб вилучення нафти з гірських порід
- 13.9. Застосування ультразвукових коливань
- 13.10. Витіснення нафти вуглекислим газом
- 13.11. Витіснення нафти
- 14.1. Організація геологічної служби на промислах
- 14.2. Геологічний контроль
- 14.4.2. Методи підрахунку запасів нафти
- 14.5. Охорона надр
- 14.5.1. Буріння свердловин
- 14.5.2. Випробування свердловин
- 14.5.3. Експлуатація нафтових і газових родовиш