11.3.8. Газоконденсатні поклади
У пластових умовах газ може бути розчиненим у нафті повністю або існувати значною мірою у вільному стані. В першому випадку в пласті є лише одна рідка фаза, в другому — в пласті є дві вуглеводневі фази — рідка і газова.
За певного співвідношення температури і тиску в природних резервуарах може бути також одна фаза, але нерідко і газова.
Родовища, в яких рідкі й газоподібні вуглеводні знаходяться лише в газовій фазі, називають газоконденсатними, або дистилятними. У таких родовищах нафта ніби розчинена в газі. Зі зниженням тиску частина вуглеводнів із такої газової суміші переходить з газової фази у фазу рідку. Перехід вуглеводнів із газового стану в рідкий носить назву оберненої, або ретроградної, конденсації.
Зазвичай газова фаза газоконденсатних родовищ складається із метану (80—94 %), пентану (2—5 %), а також більш висококиплячих вуглеводнів, вміст яких коливається від часток відсотку до 4 %. Іноді до складу газоконденсатних покладів входять ще вуглеводневі гази.
У деяких газоконденсатних родовищах вміст важких вуглеводнів дуже малий. Наприклад, у Шебелинському родовищі (Дніпровсько-Донецька западина) за пластового тиску 25 МПа в газі в 1 м3 міститься лише 12 см3 пентану і більш висококиплячих вуглеводнів.
За вмістом конденсованих вуглеводнів розрізняють сухий і рідкий газ. У сухому газі конденсату в 1 м3 газу міститься понад 13,5 см3 рідких вуглеводнів, а в рідкому газі — 40 см3 і більше.
Кількість співвідношення рідкої і газоподібної фази в продукції, яку одержують із свердловини газоконденсатних родовищ, оцінюють не лише за вмістом конденсату в 1 м3 газу, а й за газоконденсатним фактором — відношенням кількості видобутих кубічних метрів газу до кількості одержаного конденсату (в кубічних метрах або в тоннах), уловлюваного в сепараторах і сорбційних установках. Чим багатший газ на конденсат, тим менший газоконденсатний фактор.
В усьому світі відкрито понад 750 газоконденсатних родовищ. Близько 90 % газоконденсатних родовищ залягає на глибині понад 1500 м, приблизно 60 % — на глибині понад 2100 м.
Особливості розробки газоконденсатних родовищ полягають у такому.
Розробку газоконденсатного родовища починають з процесу виснаження природного пластового тиску і добувають газ, насичений конденсатом, доти, доки пластовий тиск не буде близький до тиску початку ретроградної конденсації.
Після експлуатації покладу на виснаження розпочинають закачування в пласт сухого газу для підтримки пластового тиску і витиснення сухим газом жирного газу із пласта.
Під час роботи газоконденсатного покладу на виснаження відстань між свердловинами приймають, як правило, не більше 800—1000 м, тому що у
міру підіймання газу пластовий тиск в покладі зменшується і вже в цей період деяка кількість рідких вуглеводнів конденсується в пласті і безповоротно втрачається.
Як тільки сухий газ починає прориватись в експлуатаційні свердловини, закачування газу в поклади припиняють і приступають до розробки на остаточне виснаження пласта.
Отже, в розробці газоконденсатних покладів можна виділити три етапи:
розробка на виснаження;
розробка з закачкою сухого газу;
розробка на остаточне виснаження.
Така послідовність є економічно вигідною, оскільки закачка сухого газу в пласт на початковому етапі за високих пластових тисків у покладі, потребує значних витрат. Необхідні також умови високого вмісту конденсату в газі і наявність достатньо високих розмірів покладу по запасах. У США, наприклад, якщо поклад газу має запаси, менші за 7 млрд м3, і містить конденсату менше, ніж 200 см3 на 1 м3 газу, газоконденсатні поклади із закачкою сухого газу не розробляють.
За значних розмірів газоконденсатних покладів їх розробку рекомендується проводити за схемою колового процесу. Газоконденсат із пласта надходить у конденсаційну установку, конденсат відділяється в умовах максимального тиску, потім сухий газ, тобто без конденсату, надходить у компресори, де його стискають до тиску, який на 10—15 % перевищує тиск на устях свердловин, і під цим тиском закачують через нагнітальні свердловини знову в пласт. Дуже часто пластовий тиск підтримують також додатковою закачкою газу в пласт із інших газових пластів, тому що об'єм газу, одержаний безпосередньо із газоконденсатного покладу, завжди зменшується після сепарації конденсату, а також відділення із газової суміші водяної пари.
Коловий процес розробки газоконденсатних покладів на практиці одержав назву "сайклінг процесу" від англійських слів "сусіе" — цикл, коло; "ргосезз" — процес.
Схеми розміщення нагнітальних і експлуатаційних свердловин для розробки газоконденсатних покладів аналогічні схемам розміщення свердловин у разі площового заводнення нафтових покладів або площової за-качки газу в нафтовий поклад.
Відстані між експлуатаційними свердловинами, з урахуванням малої в'язкості газу і переважно високих пластових тисків залежно також від рівномірності розподілу колекторних властивостей по пласту, часто беруть достатньо великими — від 800 до 2000 м. Відстані між експлуатаційними і нагнітальними свердловинами коливаються в межах 800—1200 м, але в кожному конкретному випадку враховують також фактори форми структури і її плікативного і розривного ускладнення.
- 0.0. Орлов, m.I. Свдощук, в.Г. Омельченко о.М. Трубенко, m.I. Чорний нафто-газопромислова
- Підручник
- 1Стор1я формування нафтогазопромислово1 геолог! I
- 1.1. Проблеми, повязан1
- 3 Нафтогазопромисловою геолопсю
- 1Стор1я формування нафтогазопромисловот геолопк
- 1.2. Св1товий видобуток нафти I газу
- 1.3. 1Стор1я геолопчних досл1дженб
- 12 Нафтогазопромислова геолопя
- 1.4. Динамка видобутку нафти I газу в украун1
- 1.5. Нафтогазоносн1стб територ1у укра1ни
- 1Стор1я формування нафтогазопромисловок геолопт
- 2.1. Категорії свердловин
- 2.2. Геолого-технічний наряд на буріння свердловини
- 2.3. Вибір інтервалу відбору керна
- 2.4. Конструкція свердловини
- 2.5. Планування буріння свердловин
- 2.5.1. Перспективне планування
- 3.1. Відбір і вивчення керна
- 3.1.1. Бокові ґрунтоноси
- 3.1.2. Збереження керна
- 3.1.3. Опис керна, побудова кернограми
- 3.2. Відбір і вивчення шламу
- 3.2.1. Особливості відбору, методика опису і збереження шламу
- 3.2.3. Виділення нафтогазоносних шарів у розрізах свердловин за даними коефіцієнтів набухання глин у шламі
- 3.2.4. Визначення тектонічних порушень насувного типу
- 3.2.5. Визначення наближення свердловини до пластів з високими тисками за шламом і керном
- 3.3. Інші геологічні спостереження
- 3.3.1. Відбір проб нафти, газу та води
- 3.3.3. Замір кутів відхилення свердловини від вертикалі кидальним приладом
- 3.4. Спостереження у свердловинах спеціального призначення
- 3.4.1. П'єзометричні свердловини
- 3.4.2. Контрольні свердловини
- 3.4.3. Нагнітальні свердловини
- 3.5. Геологічний контроль
- 3.6. Ускладнення
- 3.7. Геологічна документація
- 3.8. Геологічні методи вивчення розрізів свердловин у лабораторних умовах
- 3.8.1. Гранулометричний аналіз
- 3.8.2. Мінералогічний аналіз
- 3.8.3. Мікрофауністичніш аналіз
- 3.8.4. Спорово-пилковий аналіз
- 3.8.5. Аналіз порід на вміст карбонатів
- 3.8.6. Люмінесиентно-бітумінологічніш аналіз
- 3.8.7. Вивчення маркувальних горизонтів
- 3.8.8. Визначення пористості
- 3.8.9. Визначення проникності гірських порід
- 3.8.12. Визначення тиску насичення
- 3.8.13. Суть визначення співвідношень р—V— т пластових нафт
- 3.8.14. Визначення в'язкості пластової нафти
- 3.8.15. Поняття про складання рекомбінованоі проби нафти
- 4.1. Методи кореляції розрізів свердловин
- 4.1.1. Загальна кореляція
- 4.1.2. Детальна (зональна) кореляиія
- 4.1.3. Складання кореляційних схем
- 4.1.4. Складання
- 4.1.5. Регіональна кореляція
- 4.2. Складання геологічних профілів
- 4.2.1. Побудова геологічних профілів
- 4.3. Побудова структурних карт
- 4.3.1. Метод трикутників
- 4.3.2. Метод профілів
- 4.3.3. Метод сходження
- 4.3.4. Порядок знесення точок свердловин на структурних картах на лінію профілю
- 4.3.5. Умови, які впливають на точність побудови структурної карти
- 4.3.6. Урахування викривлення свердловини під час побудови структурних карт
- 4.3.7. Побудова карти поверхні
- 4.3.8. Побудова карт ефективних та ефективних нафтонасичених (газонасичених) товщин
- 4.4. Побудова карт
- 4.4.4. Визначення положення газоводяних, нафтоводяних і газонафтових контактів за пластовими тисками
- 4.4.8. Зональні карти
- 5.2. Радіоактивні методи каротажу
- 5.3. Спеціальні геофізичні дослідження
- 5.3.1. Каротаж мікрозондами
- 5.3.2. Боковий каротаж
- 5.3.3. Термокаротаж
- 5.3.4. Кавернометрія
- 5.3.5. Газовий каротаж
- 5.3.6. Механічний каротаж
- 5.3.7. Контроль технічного стану свердловин геофізичними засобами
- 5.3.8. Акустичний каротаж
- 5.3.9. Нахилометрія (визначення падіння пластів)
- 5.4. Інтерпретація даних гдс
- 5.4.1. Розчленування
- 5.5. Використання геофізичних даних стосовно викривлених і спрямованих свердловин за азимутами і кутами їх відхилення від вертикалі
- 6.1. Гранулометричний склад порід
- 6.2. Пористість порід
- 6.3. Проникність порід
- 6.4. Тріщинуватість порід
- 6.5. П'єзопровідність гірських порід
- 6.6. Гідропровідність гірських порід
- 6.7. Вплив термодинамічних умов
- 6.8. Про можливість
- 6.9. Класифікація колекторів
- 7.2.1. Класифікація нафт
- 7.3. Фізико-хімічні властивості газу
- 7.8. Водонафтовий контакт і його характеристика
- 8.1. Температура в природних резервуарах земної кори
- 8.1.1. Використання геотермічної інформації в процесі пошуків, розвідки та дорозвідки нафти і газу
- 8.1.2. Використання термометрії
- 8.2. Пластові тиски в земній корі 8.2.1. Загальні положення
- 8.2.3. Інші причини формування нгпт
- 8.2.4. Природа пластових тисків, менших за гідростатичні (птмг)
- 8.2.5. Використання інформації
- 8.2.9. Використання інформації
- 9.1. Сили, які утримують нафту в пласті
- 9.2. Сили,
- 9.2.1. Напір води
- 9.2.2. Тиск стисненого вільного газу (тиск газової шапки)
- 9.2.3. Розширення розчиненого в нафті газу
- 9.2.4. Пружність рідини і породи
- 10.1. Розкриття горизонтів
- 10.1.1. Заходи шодо попередження ускладнень і аварій в проиесі буріння свердловин
- 10.1.2. Обладнання устя свердловин фонтанною арматурою
- 10.2. Визначення градієнта тиску гідророзриву пласта
- 10.3.1. Застосування пар
- 10.4. Заміри дебіту нафти і газу Заміри дебіту нафти
- Розробка нафтових і газових родовищ
- 11.1.2. Система розробки знизу—вгору
- 11.1.3. Комбінована система розробки
- 11.1.4. Порядок виділення
- 11.2. Системи розробки
- 11.2.1. Рівномірна сітка розташування свердловин
- 11.3. Особливості розробки
- 11.3.1. Нафтові поклади в неоднорідних пластах
- 11.3.2. Поклади нафти
- 11.3.3. Поклади нафти в карбонатних колекторах
- 11.3.4. Нафтові поклади з газовою шапкою
- 11.3.5. Нафтові поклади
- 11.3.6. Нафтові облямівки
- 11.3.7. Газові поклади
- 11.3.8. Газоконденсатні поклади
- 11.3.9. Розташування видобувних свердловин у разі розробки покладів вв, пов'язаних із плікативно ускладненими структурами
- 11.3.10. Особливості освоювання і розробки нафтогазових родовиш на континентальних шельфах торів і океанів
- 12.1. Поняття про методи інтенсифікації та вторинні методи розробки
- 12.2. Методи інтенсифікації видобутку нафти і газу
- 12.2.1. Хімічна обробка привибішшх зон свердловин у нафтових пластах
- 12.1.4. Обробка привибійних зон свердловин твердити вибуховими речовинами
- 12.1.5. Інші види дії на пласт
- 13.1. Вибір об'єктів
- 13.2. Спостереження в процесі видобутку
- 13.4. Нагнітання газу
- 13.5. Внутрішньопластове горіння вуглеводнів з метою підвищення нафтовіддачі
- 13.6. Витіснення парою нафти з продуктивного пласта
- 13.7. Шахтний спосіб вилучення нафти з гірських порід
- 13.9. Застосування ультразвукових коливань
- 13.10. Витіснення нафти вуглекислим газом
- 13.11. Витіснення нафти
- 14.1. Організація геологічної служби на промислах
- 14.2. Геологічний контроль
- 14.4.2. Методи підрахунку запасів нафти
- 14.5. Охорона надр
- 14.5.1. Буріння свердловин
- 14.5.2. Випробування свердловин
- 14.5.3. Експлуатація нафтових і газових родовиш