5.2. Радіоактивні методи каротажу
На цей час найбільш поширені два методи радіоактивного каротажу: гамма-каротаж (ГК) і нейтронний гамма-каротаж (НГК). У разі гамма-каротажу вимірюють природне гамма-випромінювання порід, тобто їх природну радіоактивність, у разі нейтронного гамма-каротажу визначають інтенсивність вторинного гамма-випромінювання, зумовленого дією нейтронів на породу.
Крім того, існує ще багато додаткових методів радіоактивного каротажу, наприклад: нейтронний каротаж, вивчення розсіяного гамма-випромінювання порід, метод радіоактивних ізотопів, гамма-гамма каротаж, гамма-спектроскопія та ін.
Суть гамма-каротажу: радіоактивні елементи, що входять до хімічного складу порід, випромінюють альфа-, бета-, гамма-проміння (а, (3, у).
У свердловину спускають зонд, обладнаний реєстратором у-випромі-нювання порід — звичайним лічильником Гейгера.
Під час радіоактивного каротажу реєструють лише у-випромінювання, оскільки цей вид променів має достатньо високу проникну здатність і може бути зареєстрований в породах у бурових свердловинах, як необсадже-них металевими обсадними колонами, так і після їх обсадження.
Визначення зміни інтенсивності у-випромінювання порід уздовж стовбура свердловини називають гамма-каротажем (ГК).
Криву, одержану в результаті заміру і яка характеризує інтенсивність у-випромінювання пластів порід уздовж стовбура свердловини, називають гамма-каротажною кривою.
За природною радіоактивністю виділяють такі групи осадових гірських порід:
дуже високої радіоактивності (бентоніт, вулканічний попіл);
високої (глибоководні тонкодисперсні глини, калійні солі);
середньої (мілководні континентальні глини, мергелі, вапнякові й піщані глини);
низької (гіпси, кам'яна сіль, вугілля, ангідрит).
Згідно з даними ГК, збільшення вмісту глинистих або мулистих часточок в осадовій породі зумовлює збільшення її радіоактивності. Також установлена залежність між радіоактивністю гірської породи і її кольором. Чим темніша порода, тим вища її радіоактивність. Це не стосується порід, темний колір яких зумовлений вмістом у них нафти.
Суть нейтронного гамма-каротажу (НГК) така: у свердловину опускають зонд або пристрій, аналогічний пристрою для гамма-каротажу, але забезпечують його джерелом нейтронів, ізольованим від лічильника Гейгера свинцевою перегородкою.
Джерелом нейтронів слугує суміш солі радію чи полонію й берилію.
В гірських породах затримка нейтронів відбувається переважно внаслідок їх зіткнення з ядрами водню. Зіткнення з ядрами інших елементів спричинює передусім розсіювання нейтронів.
Повільний нейтрон рухається, доки в результаті одного із зіткнень із ядром елемента водню він не буде їм захоплений. При цьому відбувається "/-випромінювання. Під час нейтронного гамма-каротажу реєструють інтенсивність гамма-випромінювання, яке виникає в породах із захопленням повільних нейтронів ядрами елементів. Тому нейтронний гамма-каротаж називають вимушеним, або вторинним.
За даними НГК можна встановити межу водонафтового контакту в однорідних пластах, які містять високомінералізовану пластову воду й нафту. Це пов'язано з тим, що у водоносній частині пласта міститься більша кількість хлору в засолонених водах, ніж у нафтоносній.
У результаті показання НГК проти водоносної частини пласта завищені порівняно з нафтоносною частиною на 15—20 %. У разі заповнення пласта слабомінералізованою водою розділення нафтоносної й водоносної частин пласта за НГК утруднено.
За кривими НГК можна встановити також контакт газ—нафта або газ—вода в однорідних проникних пластах за вищими показниками проти глинистої частини пласта.
Газоносні пласти порівняно з водоносними й нафтоносними містять менше водню внаслідок відносно малої густини газів. Тому показники НГК проти газоносних пластів виявляються заниженими порівняно з показниками проти водоносних і нафтоносних пластів.
До додаткових радіоактивних методів ГДС, які часто застосовують у нафтогазовій справі, належить метод розсіяного гамма-випромінювання. Він грунтується на вимірюванні інтенсивності штучного гамма-випромінювання, розсіяного породоутворювальними елементами в процесі опромінення потоком гамма-квантів.
Виділяють дві модифікації гамма-гамма-методу: за густиною і за м'якою компонентою.
За допомогою першої модифікації методу проводять розчленування геологічних розрізів, виділення різних корисних копалин, визначення густини та пористості порід, відбивку цементного каменя і муфт на обсадних колонах, контроль якості колони і рівня рідини в затрубному просторі. Друга модифікація гамма-гамма-методу (за м'якою компонентою) є додатковою для більш точного розв'язання задач нафтової геології, наприклад для розділення в геологічних розрізах нафтогазових свердловин вапняків, доломітів, пісковиків за вмістом у них кальцію.
- 0.0. Орлов, m.I. Свдощук, в.Г. Омельченко о.М. Трубенко, m.I. Чорний нафто-газопромислова
- Підручник
- 1Стор1я формування нафтогазопромислово1 геолог! I
- 1.1. Проблеми, повязан1
- 3 Нафтогазопромисловою геолопсю
- 1Стор1я формування нафтогазопромисловот геолопк
- 1.2. Св1товий видобуток нафти I газу
- 1.3. 1Стор1я геолопчних досл1дженб
- 12 Нафтогазопромислова геолопя
- 1.4. Динамка видобутку нафти I газу в украун1
- 1.5. Нафтогазоносн1стб територ1у укра1ни
- 1Стор1я формування нафтогазопромисловок геолопт
- 2.1. Категорії свердловин
- 2.2. Геолого-технічний наряд на буріння свердловини
- 2.3. Вибір інтервалу відбору керна
- 2.4. Конструкція свердловини
- 2.5. Планування буріння свердловин
- 2.5.1. Перспективне планування
- 3.1. Відбір і вивчення керна
- 3.1.1. Бокові ґрунтоноси
- 3.1.2. Збереження керна
- 3.1.3. Опис керна, побудова кернограми
- 3.2. Відбір і вивчення шламу
- 3.2.1. Особливості відбору, методика опису і збереження шламу
- 3.2.3. Виділення нафтогазоносних шарів у розрізах свердловин за даними коефіцієнтів набухання глин у шламі
- 3.2.4. Визначення тектонічних порушень насувного типу
- 3.2.5. Визначення наближення свердловини до пластів з високими тисками за шламом і керном
- 3.3. Інші геологічні спостереження
- 3.3.1. Відбір проб нафти, газу та води
- 3.3.3. Замір кутів відхилення свердловини від вертикалі кидальним приладом
- 3.4. Спостереження у свердловинах спеціального призначення
- 3.4.1. П'єзометричні свердловини
- 3.4.2. Контрольні свердловини
- 3.4.3. Нагнітальні свердловини
- 3.5. Геологічний контроль
- 3.6. Ускладнення
- 3.7. Геологічна документація
- 3.8. Геологічні методи вивчення розрізів свердловин у лабораторних умовах
- 3.8.1. Гранулометричний аналіз
- 3.8.2. Мінералогічний аналіз
- 3.8.3. Мікрофауністичніш аналіз
- 3.8.4. Спорово-пилковий аналіз
- 3.8.5. Аналіз порід на вміст карбонатів
- 3.8.6. Люмінесиентно-бітумінологічніш аналіз
- 3.8.7. Вивчення маркувальних горизонтів
- 3.8.8. Визначення пористості
- 3.8.9. Визначення проникності гірських порід
- 3.8.12. Визначення тиску насичення
- 3.8.13. Суть визначення співвідношень р—V— т пластових нафт
- 3.8.14. Визначення в'язкості пластової нафти
- 3.8.15. Поняття про складання рекомбінованоі проби нафти
- 4.1. Методи кореляції розрізів свердловин
- 4.1.1. Загальна кореляція
- 4.1.2. Детальна (зональна) кореляиія
- 4.1.3. Складання кореляційних схем
- 4.1.4. Складання
- 4.1.5. Регіональна кореляція
- 4.2. Складання геологічних профілів
- 4.2.1. Побудова геологічних профілів
- 4.3. Побудова структурних карт
- 4.3.1. Метод трикутників
- 4.3.2. Метод профілів
- 4.3.3. Метод сходження
- 4.3.4. Порядок знесення точок свердловин на структурних картах на лінію профілю
- 4.3.5. Умови, які впливають на точність побудови структурної карти
- 4.3.6. Урахування викривлення свердловини під час побудови структурних карт
- 4.3.7. Побудова карти поверхні
- 4.3.8. Побудова карт ефективних та ефективних нафтонасичених (газонасичених) товщин
- 4.4. Побудова карт
- 4.4.4. Визначення положення газоводяних, нафтоводяних і газонафтових контактів за пластовими тисками
- 4.4.8. Зональні карти
- 5.2. Радіоактивні методи каротажу
- 5.3. Спеціальні геофізичні дослідження
- 5.3.1. Каротаж мікрозондами
- 5.3.2. Боковий каротаж
- 5.3.3. Термокаротаж
- 5.3.4. Кавернометрія
- 5.3.5. Газовий каротаж
- 5.3.6. Механічний каротаж
- 5.3.7. Контроль технічного стану свердловин геофізичними засобами
- 5.3.8. Акустичний каротаж
- 5.3.9. Нахилометрія (визначення падіння пластів)
- 5.4. Інтерпретація даних гдс
- 5.4.1. Розчленування
- 5.5. Використання геофізичних даних стосовно викривлених і спрямованих свердловин за азимутами і кутами їх відхилення від вертикалі
- 6.1. Гранулометричний склад порід
- 6.2. Пористість порід
- 6.3. Проникність порід
- 6.4. Тріщинуватість порід
- 6.5. П'єзопровідність гірських порід
- 6.6. Гідропровідність гірських порід
- 6.7. Вплив термодинамічних умов
- 6.8. Про можливість
- 6.9. Класифікація колекторів
- 7.2.1. Класифікація нафт
- 7.3. Фізико-хімічні властивості газу
- 7.8. Водонафтовий контакт і його характеристика
- 8.1. Температура в природних резервуарах земної кори
- 8.1.1. Використання геотермічної інформації в процесі пошуків, розвідки та дорозвідки нафти і газу
- 8.1.2. Використання термометрії
- 8.2. Пластові тиски в земній корі 8.2.1. Загальні положення
- 8.2.3. Інші причини формування нгпт
- 8.2.4. Природа пластових тисків, менших за гідростатичні (птмг)
- 8.2.5. Використання інформації
- 8.2.9. Використання інформації
- 9.1. Сили, які утримують нафту в пласті
- 9.2. Сили,
- 9.2.1. Напір води
- 9.2.2. Тиск стисненого вільного газу (тиск газової шапки)
- 9.2.3. Розширення розчиненого в нафті газу
- 9.2.4. Пружність рідини і породи
- 10.1. Розкриття горизонтів
- 10.1.1. Заходи шодо попередження ускладнень і аварій в проиесі буріння свердловин
- 10.1.2. Обладнання устя свердловин фонтанною арматурою
- 10.2. Визначення градієнта тиску гідророзриву пласта
- 10.3.1. Застосування пар
- 10.4. Заміри дебіту нафти і газу Заміри дебіту нафти
- Розробка нафтових і газових родовищ
- 11.1.2. Система розробки знизу—вгору
- 11.1.3. Комбінована система розробки
- 11.1.4. Порядок виділення
- 11.2. Системи розробки
- 11.2.1. Рівномірна сітка розташування свердловин
- 11.3. Особливості розробки
- 11.3.1. Нафтові поклади в неоднорідних пластах
- 11.3.2. Поклади нафти
- 11.3.3. Поклади нафти в карбонатних колекторах
- 11.3.4. Нафтові поклади з газовою шапкою
- 11.3.5. Нафтові поклади
- 11.3.6. Нафтові облямівки
- 11.3.7. Газові поклади
- 11.3.8. Газоконденсатні поклади
- 11.3.9. Розташування видобувних свердловин у разі розробки покладів вв, пов'язаних із плікативно ускладненими структурами
- 11.3.10. Особливості освоювання і розробки нафтогазових родовиш на континентальних шельфах торів і океанів
- 12.1. Поняття про методи інтенсифікації та вторинні методи розробки
- 12.2. Методи інтенсифікації видобутку нафти і газу
- 12.2.1. Хімічна обробка привибішшх зон свердловин у нафтових пластах
- 12.1.4. Обробка привибійних зон свердловин твердити вибуховими речовинами
- 12.1.5. Інші види дії на пласт
- 13.1. Вибір об'єктів
- 13.2. Спостереження в процесі видобутку
- 13.4. Нагнітання газу
- 13.5. Внутрішньопластове горіння вуглеводнів з метою підвищення нафтовіддачі
- 13.6. Витіснення парою нафти з продуктивного пласта
- 13.7. Шахтний спосіб вилучення нафти з гірських порід
- 13.9. Застосування ультразвукових коливань
- 13.10. Витіснення нафти вуглекислим газом
- 13.11. Витіснення нафти
- 14.1. Організація геологічної служби на промислах
- 14.2. Геологічний контроль
- 14.4.2. Методи підрахунку запасів нафти
- 14.5. Охорона надр
- 14.5.1. Буріння свердловин
- 14.5.2. Випробування свердловин
- 14.5.3. Експлуатація нафтових і газових родовиш