5.3.7. Контроль технічного стану свердловин геофізичними засобами

Контроль технічного стану свердловин різними методами, в тому числі геофізичними, здійснюють під час їх буріння та експлуатації.

У процесі буріння свердловини обов'язково проводять контроль за відхиленням стовбура свердловини від вертикалі геофізичними методами, за допомогою приладу, що має назву інклінометр. Процес вимірювання відхилення свердловини від вертикалі називають інклінометрією. За даними інклінометри заміряють не лише кут відхилення свердловини від вертикалі у градусах, а й напрямок відхилення, тобто азимут відхилення.

Технічне проведення інклінометри' дає змогу своєчасно вжити заходів щодо викривлення свердловини в процесі буріння. Крім того, дані інкліно­метри використовують при складанні структурних карт і геологічних про­філів, з метою запобігання помилок в їх побудові.

У нафтогазовій галузі для вирішення технічних завдань застосовують термокаротаж, який дає можливість встановлювати глибини пошкоджень обсадних колон, затрубних циркуляцій флюїдів, що необхідно для досяг­нення герметичності експлуатаційних колон, а головне контролювати ви­соту підйому цементного розчину під час цементування обсадних колон.

Крім термометрії для контролю технічного стану обсадних колон у свердловинах застосовують методи акустичний, припливометричний, де-фектометричний, а також радіоактивний і метод резистивіметрії.

Акустичний метод контролю цементування колон ґрунтується на вимі­рюванні амплітуди заломленої поздовжньої хвилі та часу пробігу пружних коливань. За допомогою цього методу знаходять висоту підйому цементу, його наявність за колоною, виявляють канали, тріщини, каверни у цемент­ному камені, визначають ступінь зчеплення цементу з колоною і породами, досліджують процес формування цементного каменю в часі.

Припливометричним методом визначають у незакріплених і закріплених свердловинах місця припливів, поглинань і затрубної циркуляції рідини за допомогою дебітомірів.

Дефектометричний метод — це контроль якості обсадних труб, який полягає у виявленні вм'ятин, тріщин, місць порушення й герметичності колон, обривів по тілу обсадної труби, роз'єднань по муфтах, зон корозії. Ці завдання вирішують за допомогою трубної профілеметрії, електромагніт-

ної профілеметрії, індукційної дефектоскопії, локаторів муфт, свердловин­ного акустичного телебачення, фотографування стінок свердловини, вимі­рювання товщини стінки труб. Крім зазначеного, коли не вдається виявити інтервал перфорації за даними локатора муфт, використовують апаратуру контролю перфорації намагнічування колон, що розглядається в спеціаль­них курсах буріння свердловин.

Радіоактивний метод застосовують переважно для визначення висоти підйому цементного розчину під час цементування обсадних колон. Для цього в процесі тампонажу колон у цементний розчин додають радіо­активні речовини в кількості, небезпечній для навколишнього середовища. Після проведення цементажу в обсадженій свердловині проводять звичай­ний гамма-каротаж. Висота підйому цементного розчину в затрубному просторі обсадної колони чітко відбивається на діаграмі ГК.

Метод резистивиметрії застосовують передусім для визначення місця пошкодження обсадної колони і припливу пластової води у свердловину. В основі метода — різниця електричної провідності промивального розчину в свердловині та води, що надходить через пошкодження в обсадній колоні. Вимірюють цю різницю приладом, який одержав назву резистивиметра.