1.5 Водний режим

З точки зору гідрологічного районування, територія Північно-Західного Причорноморя відноситься до гідрологічної зоні недостатньою водності (рис.1.1).

Рисунок 1.1 - Карта-схема водності [1]

Гідрографічна мережа включає в себе великі річки (рр. Дунай, Дністер, Південний Буг), середні (рр. Кодима, Савранка, Куяльник, Тілігул, Когільник, Інгул та інші). Тільки на території Одеської області знаходиться 1135 малих річок і струмків, 15 лиманів, 68 водосховищ, 45 озер [6, 7].

Річки північно-західній частини Причорноморя характеризуються широкими долинами, невеликим падінням русел і плавною течією. Велика кількість річок пересихає. Густота річкової мережі не перевищує 0,10-0,20 км/ км². Виняток становить Дунай-Дністровське межиріччя, де густота річкової мережі зростає до 0,30-0,50 км/км².

Характер водного режиму річок - Східноєвропейський [5], з короткочасним весняним водопіллям, яке проходить у лютому-березні та дощовими паводками влітку.

Гідрологічна вивченість території недостатня через те, що основна частина пунктів спостережень за стоком зосереджена на великих і середніх річках.

Обмежені водні ресурси Північно-Західного Причорноморя і значна нерівномірність внутрішньорічного розподілу стоку зумовлюють необхідність проведення різного роду водогосподарських заходів, до числа яких належить регулювання стоку ставками і водоймищами, забори води на зрошення як з місцевих водних ресурсів, так і з річок-донорів.

Загальне число водосховищ наближається до 100 [4]. Значна кількість ставків не мають технічної документації, більш 50% з них функціонують без скидних споруд, в результаті чого відбуваються прориви земляних гребель.

У минулому сторіччі на території Північно-Західного Причорноморя діяли Дунай-Дністровська, Нижньо-Дністровська, Явкинський, Ялпугська, Татарбунарська зрошувальні системи, по каналам яких перекидався стік з великих річок (рр. Дунай, Дністер, Дніпро) у райони з нестачею води.