6. Що розуміють під природним резервуаром? Які є типи природних резервуарів?

Природним резервуаром називається таке вмістилище для нафти, газу і води, в межах якого можливий їх рух, форма і розміри його зумовлені співвідношенням порід-колекторів і порід-покришок.

Природні резервуари за формою і умовами виникнення поділяються на три типи: пла­стові, масивні та резервуари неправильної форми (літологічно обмежені з усіх сторін). Пла­сти порід-колекторів, обмежені в покрівлі та підошві погано проникними породами при збе­реженні пластового характеру на значній площі, створюють пластові резервуари. Масивни­ми резервуарами називають великі товщі проникних порід однорідного чи неоднорідного складу, які перекриті зверху непроникними породами.

Резервуарами неправильної форми (літологічно обмежених зі всіх сторін) називають ділянки порід-колекторів серед непроникних порід. Це можуть бути лінзи піщаних порід серед глинистих порід, локальні ділянки тріщинуватих або кавернозних порід.

Реально в природі існують, крім трьох основних типів резервуарів, і їх перехідні форми, наприклад, масивно-пластові резервуари. З гідродинамічних умов усі природні резервуари слід ділити на відкриті, напівзакриті та закриті (ізольовані). Відкриті - це ті, які мають пря­мий зв’язок з денною поверхнею, ізольовані - це ті, які не мають ніякого зв’язку ні з денною поверхнею, ні з іншими пластами. Напівзакриті резервуари є проміжними між двома іншими типами резервуарів.

Не всі природні резервуари, які трапляються в земній корі, можуть бути заповнені нафтою чи газом. Переважна їх більшість заповнена водою. Нафта і газ, які потрапили в природний ре­зервуар, заповнений водою, піднімаються вверх під впливом сил сплиття, тобто різниці в гус­тині фаз. Не переміщення відбувається до моменту зустрічі якоїсь перешкоди, тобто до момен­ту, коли нафта чи газ потрапить в певну пастку, де їх подальший рух неможливий.

Пастка - це частина природного резервуару, яка частково чи повністю забезпечує влов­лювання й утримування напливних в резервуар рідких і газоподібних вуглеводнів протягом деякого відрізку геологічного часу і в межах якого встановлюється рівновага між нафтою, газом і водою під впливом переважної дії гравітаційних сил. Пасткою незалежно від її виду і походження називають об’єм порід будь-якої геометричної форми, здатний вловлювати і нагромаджувати нафту і газ. Під дією сил гравітації проходить розподіл газу, нафти і води за їх густиною. При цьому вуглеводні займають положення, якому відповідає їх мінімальна потенціальна енергія. Пастки характеризуються довжиною, шириною і висотою. У випадку безпосереднього перекриття пласта-колектора породами-покришками висоту пастки визначають як відстань по вертикалі від найвищої точки пласта-колектора до точ­ки перегину пласта. При наявності над породами-колекторами порід-лжепокришок (напівпокришок) висота пастки зменшується і при великій товщині порід-покришок може зменшитися до нуля, тобто пастки як такої взагалі може не бути. На висоту пастки впливає і екрануюча здатність порід-покришок.

Пастки по способу вловлювання нафти і газу ділять на склепінні(антиклінальні), екрановані, стратиграфічні, ерозійні, рифогенні, літологічні та комбіновані. До екранованих відносяться пастки, де породи-колектори вверх по підняттю обмежені екранами, що перешкоджають руху нафти і газу вверх. Екранами можуть бути тектонічні розломи, літологічне або фаціальне заміщення порід, стратиграфічне неузгодження або гідравлічний напір вод.

Обов’язковою умовою існування пасток на монокліналях є утворення ізогіпсами пластів замкнутого контуру з лінією екрану.