5.2 Принципи застосування комп’ютерних технологій у забезпеченні бвр

На Нараївському родовищі гранітів однією з основних задач маркшейдера є забезпечення буровибухових робіт. З метою підвищення ефективності виконання цих робіт використовуємо програмний комплекс CREDO.

Отримані польові матеріали обробляються в системі CREDO_DAT: розв'язок зворотної кутової засічки й обчислення тахеометричної зйомки. Потім дані у вигляді текстового файлу імпортуються в створений у системі

CREDO ГЕНПЛАН проект, де й виконуються всі наступні дії. Для подальшого опису процесу введемо деякі поняття й формули. На рис.5.2 зображена свердловина діаметром 110-250 мм для заряджання вибуховими речовинами. Глибина свердловини розраховується по формулі

L = Н_уст + L_пер,

де Н_уст – висота уступу, яка визначається як різниця відміток усть свердловин і проектної відмітки низу блоку;

L_пер – глибина перебура свердловини (рис. 5.2) для закладки вибухових речовин.

Рис. 5.2. Параметри буровибухових робіт

Глибина перебура свердловини розраховується з декількох параметрів по формулі:

L_пер = 0,5q W_p,

де q – розрахунковий питомий заряд, кг/м³,

W_p – розрахункова лінія опору по підошві уступу, м.

У наших умовах глибина перебура свердловини L_пер = 3,0 м, для висоти уступу Н_уст = 15,0 м.

Провівши серію експериментальних вибухів, у результаті встановлене, що при вибуху блоку лінія відриву верху Δ_в (або зсув від останнього ряду свердловин) (рис. 5.3) рівна 6,0 м при висоті уступу Н_уст = 15,0 м, зсув лінії відриву низу Δ_н розраховується як відношення глибини перебура свердловини L_пер до ухилу L_скв/Δ_в:

Δ_н = L_пер / (L_св / Δ_в),

Δ_н = 1,0 м.

За результатами тахеометричної зйомки всіх свердловин, верхньої і нижньої бровок будуємо поверхню верху блоку що підривається. При цьому верхня бровка «вибудовується» структурною лінією (СЛ) №1 за допомогою методу визначення її профілю – лінійною інтерполяцією по даним шару «верх». Створюємо шар «низ», в якому будуємо поверхню низу блоку що підривається. Попередньо виконаємо додаткові побудови (рис. 5.4). По контуру свердловин у шарі «низ» створюємо СЛ №2 з постійною висотою, рівною проектній оцінці. Запроектуємо лінію відриву низу. Для цього від СЛ №2 (по останньому ряду свердловин) по эквідистанті (рівновіддалено) будуємо СЛ №3 з горизонтальним зсувом Δн. Далі по эквідистанті від СЛ №2 будуємо СЛ №4 із закладенням, рівним 1: L_скв/Δв, і на висоту, не на багато більшу висоти уступу H_уст (це необхідно для побудови лінії перетину поверхонь). У шарі «низ» по нижній брівці уступу (див. рис. 5.3) створюємо структурну лінію №5 лінійною інтерполяцією по шару «верх». У шар «низ» включаємо точки зйомки ділянки поверхні нижнього горизонту й будуємо в ньому поверхню без відображення.

Рис. 5.3. Побудова лінії відриву блока

Рис. 5.4. Сітка свердловин

Далі знаходимо лінію перетину поверхонь верху і низу і убираємо СЛ №4 (рис. 5.5). Лінія перетину поверхонь по верху блоку є лінією відриву верху.

Рис. 5.5. Побудова сітки свердловин в програмі CREDO

Для заповнення таблиці параметрів підривних робіт по блоку (мал. 5.6) робимо виміри: для «бр» – відстань від свердловини першого ряду до структурної лінії верхньої брівки, для W (лінія опору по підошві уступу) – відстань від свердловини до структурної лінії нижньої бровки (мал. 5.7).

Рис. 5.6. Обчислення параметрів вибухових робіт

Рис. 5.7. Лінія опору по підошві уступу

Виконуємо підрахунок об’єму, блоку що підривається, в щільному стані між двома поверхнями верху й низу блоку, які знаходяться у відповідних шарах. Розраховуємо попередній об’єм V_щл ( у щільному стані) між шарами «верх» і «низ». Після підрахунку об’єму випускається креслення з викопіюванням із плану гірничих робіт (рис. 5.8).

Рис. 5.8. Остаточне креслення з параметрами вибухових робіт

Таблиці параметрів підривних робіт і викопіювання із плану гірських робіт з блоку, що підривається, в двох екземплярах передаються гірничодобувній компанії для подальшої доробки по визначенню кількості вибухових речовин і проведенню буровибухових робіт.