logo search
Klimatologiya_ta_meteorologiya 1

3.10. Радіаційний баланс земної поверхні

Радіаційним балансом або балансом променистої енергії земної поверхні (В) називається алгебраїчна сума усіх потоків променистої енергії, які надходять на цю поверхню і залишають її. Інше визначення: радіаційний баланс – це різниця між надходженням та витратою сонячної, земної та атмосферної радіації

В = І+ і – R + Еа – Е3,

Тобто земна поверхня одержує пряму, розсіяну сонячну радіацію, зустрічне випромінювання атмосфери та втрачає відбиту сонячну радіацію і власне випромінювання Землі (мал. 3.6.).

Рівняння радіаційного балансу можна виразити через баланс короткохвильової (Вк) та довгохвильової радіації (Вд)

В = Вк + Вд

де Вк = І′ + і – R = Q – R = Q – АQ = =Q (І – А)

Вд = Ез – Еа = Ееф

Тому В = Q (І – А) – Ееф

Наведемо складові радіаційного балансу в Києві (табл. 3.7.)

В

Мал. 3.6. Складові частини радіаційного балансу

еличина радіаційного балансу змінюється залежно від широти, виду та стану діяльної поверхні, пори року і часу доби, погодних умов. Вночі радіаційний баланс негативний і дорівнює ефективному випромінюванню земної поверхні. Перехід радіаційного балансу через нуль від негативних значень до позитивних вранці і навпаки ввечері відбувається за висоти Сонця 10-150. За наявності снігового покриву радіаційний баланс переходить до позитивних значень лише за висоти Сонця 20-250, оскільки за великого альбедо снігу засвоюється мала частка сумарної радіації.

Таблиця 3.7. Середні місячні та річні величини складових радіаційного балансу в Києві, МДж/м2

Радіаційний

баланс та його складові

Місяці

Рік

01

02

03

04

05

06

07

08

09

10

11

12

І

105

163

297

327

478

557

566

499

411

264

92

75

3834

І´

25

54

130

193

297

356

344

297

205

105

25

17

2048

і

71

96

172

226

285

302

293

239

176

122

63

50

2095

Q

96

150

302

419

582

658

637

536

381

227

88

67

4143

R

59

71

80

71

101

117

113

109

80

46

29

33

909

А, %

61

47

26

17

19

18

18

20

21

21

33

49

22

В

-17

8

105

197

293

327

327

247

155

59

0

-13

1689

Умовні позначення:

І – потік прямої сонячної радіації на перпендикулярну до сонячних променів поверхню;

І´ - інсоляція (потік прямої сонячної радіації на горизонтальну поверхню);

і – розсіяна радіація;

R – відбита сонячна радіація;

А – альбедо земної поверхні;

В – радіаційний баланс земної поверхні.

На величину радіаційного балансу дуже впливає хмарність. Удень поява хмар зумовлює зменшення сумарної радіації та ефективного випромінювання. Але сумарна радіація зменшується більше, ніж ефективне випромінювання, тому радіаційний баланс зменшується. Вночі поява хмар супроводжується зменшенням ефективного випромінювання, тобто Земля менше втрачає тепла.

Річні величини радіаційного балансу поверхні суходолу змінюються від значень менше -200 МДж/м2 в Антарктиді до 3700-4000 МДж/м2 в тропічних широтах. В тропічних та субтропічних пустелях радіаційний баланс відносно малий через великі альбедо та ефективне випромінювання (мал. 3.7).

Радіаційний баланс поверхні океанів значно більший. На межі плаваючої криги він становить 600-800 МДж/м2, а найбільше його значення 5800 МДж/м2 в середині тропічних широт океанів. При переході з поверхні суходолу на водну поверхню спостерігаються розриви ізоліній. Це спричинено малим альбедо водної поверхні та її малим ефективним випромінюванням. У помірних широтах на суходолі і на водній поверхні спостерігається зональний розподіл радіаційного балансу.

Таким чином, на одній і тій широті радіаційне нагрівання води та суходолу різне (табл. 3.8). Це буде однією із причин, які обумовлюють глибоке взаємопроникнення впливів суходолу й моря.

Таблиця 3.8. Середні широтні значення радіаційного балансу (МДж/м2)

Поверхня

Широта, град.

Середнє

0-10

10-20

20-30

30-40

40-50

50-60

60-70

Суходіл

3310

3100

2680

2430

1890

1340

920

2100

Океан

5200

5070

4650

3770

2680

1800

960

3810

Питання для самоперевірки:

  1. Джерела радіації.

  2. Сонце та сонячна активність.

  3. Закони випромінювання радіації.

  4. Спектральний склад сонячної та земної радіації.

  5. Короткохвильова радіація. Довгохвильова радіація.

  6. Сонячна стала.

  7. Пряма сонячна радіація на перпендикулярну до променів та на горизонтальну поверхні.

  8. Причини послаблення сонячної радіації в атмосфері.

  9. Явища, які пов’язані з розсіюванням радіації.

  10. Закон послаблення сонячної радіації.

  11. Чинник мутності.

  12. Сумарна сонячна радіація.

  13. Чинники, які впливають на величину прямої, розсіяної та сумарної сонячної радіації.

  14. Зміна частки розсіяної радіації в сумарній протягом доби та залежно від географічної широти.

  15. Альбедо різних ділянок земної поверхні.

  16. Засвоєна радіація.

  17. Географічний розподіл сумарної сонячної радіації.

  18. Випромінювання земної поверхні та атмосфери. Ефективне випромінювання.

  19. Вплив географічних чинників на величину ефективного випромінювання.

  20. Радіаційний баланс земної поверхні.

  21. Вплив географічних чинників на величину радіаційного балансу.

  22. Географічний розподіл величин радіаційного балансу.