3.8. Засвоєння сонячної радіації земною поверхнею

Надходячи до земної поверхні сумарна сонячна радіація засвоюється у тонкому поверхневому шарі ґрунту чи води і перетворюється на тепло, а частина її відбивається. Величина відбитої радіації залежить від особливостей земної поверхні. Відношення кількості відбитої радіації до сумарної радіації називається альбедо. Альбедо виражають в частках одиниці або у відсотках і характеризує відбивну здатність різних ділянок земної поверхні.

А = R / Q · 100 %,

де R - кількість відбитої сонячної радіації.

Альбедо різних ділянок земної поверхні залежить від їх виду, кольору і вологості, стану рослинного покриву тощо (табл. 3.6.) . Альбедо водної поверхні дуже залежить від висоти Сонця. Так, коли Сонце в зеніті, альбедо дорівнює 2 %, коли його висота 45⁰ – 5 %, за висоти 5⁰ – 35 %. Тому середні значення альбедо Світового океану змінюється від 6 % в екваторіальних широтах до 15 – 20 % у високих.

Знаючи альбедо земної поверхні та сумарну радіацію, можна визначити кількість сонячної радіації, що засвоюється даною поверхнею. Засвоєну радіацію ще називають балансом короткохвильової радіації В_к

В_к = (І sin h + ì) – R = Q – R

Оскільки А = R / Q, то R = А · Q. Звідси

В_к = Q - АQ = Q (1 – А)

Тут А виражається в частках одиниці. Засвоєна (увібрана) радіація нагріває верхні шари ґрунту і води.

Таблиця 3.6. Середні значення альбедо для деяких видів природних поверхонь.