logo
конспект лекцій (Восстановлен)

Втуп Історія розвитку розробки нафтових, газових та газоконденсатних родовищ.

  1. Вступ. Предмет дисципліни, призначення та зв'язок із суміжними дисциплінами.

  2. Історія розвитку розробки нафтових, газових та газоконденсатних родовищ і становлення дисципліни.

  1. Як і кожна молода галузь науки, розробка швидко розвивається і разом з тим, ускладнюється. Наука про розробку нафтових і газових родовищ у тому вигляді, в якому вона зараз існує, виникла як комплекс, що органічно об’єднує ряд дисциплін, кожна з яких вивчає одну із окремих сторін проблеми розробки нафтових і газових родовищ.

Це наступні дисципліни:

Кожна з цих дисциплін самостійно існувала і вже раніше застосовувалась при вирішенні важливих питань, які практика розробки ставила перед ними.

Але проектування і здійснення розробки нафтових, газових та газокон­денсатних родовищ підлягають одній меті і вимагають однієї методики, мож­ливо більшої ув’язки всіх сторін наших знань про поклади та процеси, що в них відбуваються, а також про економічну ефективність розробки.

Цю важливу комплексну задачу і виконує теорія розробки.

РОДОВИЩЕ НАФТИ І ГАЗУ (рос. месторождение нефти и газа; англ. oil and gas field; нім. Erdöl- und Erdgaslagerstätte f) –

Сукупність окремих покладів нафти і газу, розміщених під однією площею земної поверхні.

Газове родовище (рос. газовое месторождение, англ. gas field, нім. Gasfeld n, Gaslagerstätte f, Gaslager n) – сукупність газових покладів, приурочених до загальної ділянки поверхні і контрольованих одним структурним елементом.

РОЗРОБКА РОДОВИЩ НАФТИ І ГАЗУ - управління процесом руху рідин і газу в пласті до забоїв добувних свердловин за допомогою розміщення свердловин, встановлення їх числа і порядку введення в експл., режиму їх роботи і балансу енергії (по М. М. Глоговскому) пласта.

Розроблення родовищ повинне забезпечувати потреби в нафті і газі при наим. витратах і досягши макс. можливої нафтовіддачі пластів, і залежно від конкретних геолого-физ. особливостей може здійснюватися або на природних режимах, або з дією на продуктивні пласти.

ПІД РОЗРОБКОЮ НАФТОВОГО АБО ГАЗОВОГО (ГАЗОКОНДЕНСАТНОГО) РОДОВИЩА розуміють комплекс заходів, пов'язаний з розбурюванням родовища, витяганням нафти і газу з покладів, також управління рухом нафти і газу до свердловин і регулювання балансу енергії пласта.

Регулювання розробки родовищ залежить від взаєморозташування добувних і нагнітальних свердловин, відстані між ними (щільність розбурювання), об'ємів води, що нагнітається, і відбору рідини в добувних свердловинах.

Контроль за розробкою родовищ реалізується дослідженнями у свердловинах і на поверхні, при необхідності вносяться відповідні корективи.

ПІД РАЦІОНАЛЬНОЮ СИСТЕМОЮ РОЗРОБКИ розуміють таку систему, яка забезпечує безумовне виконання плану по видобутку нафти, газу і конденсату при мінімальних народно-господарських витратах і можливо великих значеннях коефіцієнтів нафто - і газоконденсатоотдачи.

Перед вибором раціональної системи розробки нафтових і газових родовищ необхідно визначитися з об'єктом, для якого і підбиратиметься необхідна система. Це пов'язано з тим, що більшістю нафтових і газових родовищ є сукупність декількох покладів або пластів, розташованих поэтажно один над іншим.

Підготовку родовищ до розробки можна розглядати як єдиний процес, оскільки пошуки, розвідка і забезпечення інформацією всіх наступних етапів розробки націлені на найбільш якісну підготовку родовищ при мінімальних затратах.

Робота починається з визначення господарської доцільності розробки родовища на основі попередньої геолого-економічної оцінки запасів, яка дається на заключній стадії пошукового етапу і продовжується до моменту, коли вивчення параметрів буде відповідати необхідним вимогам. Критерієм необхідного і достатнього рівня якості підготовки запасів при цьому є досягнення певної надійності основних проектних показників технологічної схеми розробки, яка б гарантувала ефективність капіталовкладень в будівництво нафтогазовидобувного підприємства. Вивченість параметрів родовищ на стадії складання проекту розробки повинна відповідати ще більш жорстким вимогам до якості.

Для кожного нафтового або газового родовища в результаті пошуково-розвідувальних робіт повинні бути встановлені розміри і форма покладів, положення тектонічних порушень і їх амплітуда, для пасток літологічного та стратиграфічного типів межі виклинювання, заміщення і перекриття проникних порід непроникними; закономірності мінливості літології продуктивних пластів, їх колекторських властивостей і ефективної нафтогазонасиченої потужності; критерії оцінки продуктивності пластів, а також нижні межі їх колекторських властивостей; дебіт нафти, газу, води, початковий пластовий тиск і тиск насичення нафти газом, газові фактори, коефіцієнт продуктивності і його зміна в часі; склад і фізико-хімічні властивості нафти, газу, конденсату, води і компонентів, що містяться в них і є їх супутниками; гіпсометричне положення водонафтових, газонафтових і газоводяних контактів і його зміна в часі; гідрогеологічні умови, гідрогеологічний зв'язок окремих продуктивних пластів і тектонічних блоків, природні режими покладів; запаси нафти, розчиненого і вільного газу; умови для ефективної промислової розробки покладів, можливі методи впливу на продуктивні пласти.

Центральне місце в системі підготовки родовища до розробки займає розвідка, тому що саме за її результатами визначаються основні положення майбутньої системи розробки. Методику розвідки обирають залежно від типів покладів та родовищ і техніко-економічних умов її проведення, і все ж основні положення, які визначають раціональність розвідки, по­винні дотримуватись у всіх випадках. Ці положення зводяться до того, що процес розвідки повинен бути таким, щоб його можна було проектувати, ним можна було керувати і щоб він був ефективним.

Контроль за якістю розвідувальних робіт слід здійснювати по всіх елементах від окре­мих свердловин до обробки матеріалів по родовищу в цілому. Не менш важливим є конт­роль за розвіданістю родовища, тому що саме ця найбільш загальна характеристика проце­су дає змогу керувати ним шляхом коректування задач розвідки.

Суть керування розвідкою в загальному випадку полягає в періодичній оцінці досягнутих результатів, порівнянні їх з потрібними і в коректуванні подальших робіт.

Ефективність процесу розвідки визначається показниками, багато з яких в натуральній або грошовій формі відображають ціну інформації про розвідані запаси.

На практиці часто суміщають розвідку з розробкою родовищ. Проводять дослідну експлуатацію розвідувальних свердловин і використання упереджувальних видобувних свердловин для вирішення задач розвідки. Особливо важливим в останньому випадку є дотримання вимог, які ставляться до пошукового етапу. Від якості розв'язання задач цього етапу залежить ефективність використання видобувних свердловин в розвідці.

Для розробки одного і того ж родовища можна запропонувати безліч варіантів, що відрізняються між собою кількістю добувних і нагнітальних свердловин і їх співвідношенням, сіткою свердловин, черговістю їх вступу в експлуатацію, режимом роботи, системою ППД і так далі. Виходячи із закладених початкових параметрів для кожного варіанту, у результаті можна набути і різних значень технологічних і економічних показників розробки, таких як: термін розробки, кількість здобутої нафти і газу по роках, нафтовіддачі пласта, водонефтяного (газоконденсатного) чинника, собівартості видобутку нафти, газу і конденсату рентабельності і так далі. Очевидно, з усіх можливих варіантів розробки необхідно вибрати один, який був би найкращим. З цією метою в нафтогазовидобуванні ввели поняття "Раціональна розробка нафтових і газових родовищ".