logo
Гідрологія

Робота льодовиків та особливості зменшення об’єму.

Льодовики, як рухомі природні об’єкти, виконують три типи роботи: 1) руйнування (ерозія), 2) транспортування та 3) акумуляцію продуктів руйнування.

Руйнівна робота (ерозія) проводиться льодовиком та вмерзлим у нього камінням при сходженні по схилах гір. В результаті ерозійної діяльності утворюються специфічні форми рельєфу:

на привершинних схилах – кари і цирки; в долинах та на місцевості -

баранячі лоби, кучеряві скелі, борозни-жолоби (до 1м і більше), шрами на твердих породах, поліровані скелі.

В процесі свого руху льодовик так відполіровує свою долину, що вона набуває коритоподібного вигляду. Такі долини одержали назву трогів (нім. - корито).

Переносяться продукти руйнування, які мають спільну назву морена (фр. - moraine), в тілі льодовика. Вони можуть бути представлені, як найдрібнішими частинками пилу, так і великими кам’яними уламками чи брилами. Морени в тілі льодовика поділяються на поверхневі (формуються на поверхні льодовика у результаті надходження уламків зі схилів), внутрішні (виникають з поверхневого матеріалу, що вмерзає в тіло льодовика) та донні (представлені більш обкатаним матеріалом, вибраним льодовиком з дна та частково внутрішньою і поверхневою мореною). Оскільки, всі названі типи морени перебувають у русі, то їх можна назвати рухомими моренами.

Акумуляція (відкладення) матеріалу відбувається у вигляді валу в кінцевій частині льодовика (кінцева морена), та у вигляді валів по боках льодовика (бокова морена). Всі морени, що припинили рух називаються відкладеними.

Зменшення об’єму льодовиків.

Зменшення об’єму льодовиків відбувається як внаслідок механічних причин (видування, обвали), так і шляхом танення та випаровування з їх поверхні (абляції).

До основних причин, що зумовлюють абляцію належать:

1) сонячна радіація, 2) теплове випромінювання вільних від снігу скель, 3) надходження теплого повітря, 4) рідкі опади. Величина абляції сильно залежить від експозиції схилів (Пн.↔Пд.).

Абляція буває поверхнева, внутрішня та підльодовикова.

Поверхнева абляція, яка має найбільше значення в гідрологічних процесах, виникає при безпосередньому нагріванні льоду сонячними променями, теплим повітрям або дощами.

Внутрішня абляція проходить за рахунок внутрішнього тертя окремих частинок льоду, циркуляції повітря та води в товщі льодовика.

Підльодовикова абляція виникає завдяки теплу, що надходить від поверхні гірських порід, які мають більшу температуру ніж льодовик, а також при підвищенні тиску на нижній межі льодовика.

Хід танення льодовика буває добовий, сезонний та річний (він повторює хід температури повітря). Саме з цим пов’язане зростання витрати води на річках, що живляться льодовиковими водами, у другій половині дня, навесні та влітку і зменшення вночі, восени та взимку.

Інтенсивність абляції сильно впливає на розміри льодовиків. Коли вона посилюється льодовик регресує (нині це відбувається по всій планеті), а коли послаблюється – прогресує (зледеніння і т.д.).