Типи боліт.
Як говорилось вище, серед болотних масивів прийнято виділяти торфові болота й заболочені землі.
До заболочених земель належать: 1)торфові болота арктичної тундри, 2) очеретяні й осокові болота лісостепу, 3) засолені болота напівпустелі та пустелі (солончаки), 4) заболочені тропічні ліси.
Торфові ж болота за: А - умовами водного живлення, Б - формою поверхні, В - характером рослинності поділяються на три типи:
1 – Низинні (їх ще називають евтрофними (гр. – добре поживні)) – багаті на мінеральні біогенні речовини болота, які утворюються у зниженнях рельєфу, найчастіше на місці колишніх озер у заплавах річок.
Їх поверхня плоска або увігнута, що зумовлює застійний характер водного режиму. Ці болота живляться багатими на мінеральні речовини ґрунтовими й річковими водами, а також атмосферними водами.
Для низинних боліт характерна наявність таких рослин як осока, очерет, ситник, болотний хвощ, рогіз (трав’яні болота); гіпновий зелений мох (мохові болота); береза і чорна вільха (лісові болота).
Низинні болота поширені в Західному Сибіру, на Поліссі, у Північній Америці та інших районах планети.
2 – Верхові (оліготрофні (гр. – мало поживні)) – бідні на мінеральні біогенні речовини болота, що виникають у зниженнях та западинах на плоских вододільних просторах в умовах вологого клімату.
Вони мають опуклу, рідше плоску, поверхню. Це пов’язано з тим, що на окраїнах таких боліт, внаслідок інтенсивного водообміну, рослинна маса розкладається швидше ніж у центрі. Води, які стікають до болота, потрапляють лише на окраїни, а центральна його частина живиться майже виключно атмосферними опадами.
В рослинному покриві верхових боліт головну роль відіграють сфагнові білі мохи (здатні існувати без ґрунтового живлення оскільки накопичують велику кількість води „про запас”), пухівка (пушиця), багульник, росичка, журавлина, болотяна сосна та ін. Щорічно мох дає верховий приріст, відмираючи в нижніх, позбавлених світла й кисню, шарах, де утворює прошарки торфу.
Сфагновий мох і торф дуже погано проводять тепло через що температура ґрунту під покривом моху влітку значно нижча від температури повітря. В таких умовах деревна рослинність потрапляє в стан „фізіологічної сухості” – при надмірній кількості води рослина не може її використати й гине від сухості. Через це на мохових болотах деревна рослинність має приглушений (пригнічений) вигляд.
3 – Перехідні (мезотрофні (гр. – середньо поживні)) болота займають проміжне місце між низинними і верховими за характером рослинності й ступенем мінералізації вод, що їх живлять.
Для перехідних боліт характерна слабо опукла або плоска поверхня, а серед рослин переважають осоки, береза, білі сфагнові мохи, інколи вільха.
У процесі еволюції низинні болота, внаслідок накопичення рослинних залишків, поступово підвищують рівень своєї поверхні. В результаті цього, багата на солі ґрунтова вода перестає живити болото, трав’яниста рослинність відмирає та замінюється мохами і низинне болото перетворюється у верхове. Останнє ж, у свою чергу, в процесі розвитку покривається лісовою, чагарниковою або лучною рослинністю і перетворюється на луки. У природі низинні та верхові болота зустрічаються дуже рідко.
Варто відзначити також, що інколи болота класифікують
за переважаючою рослинністю:
1) лісові, 2) чагарникові, 3) трав’яні, 4) мохові;
за мікрорельєфом:
1) горбисті, 2) плоскі, 3) випуклі, 4) увігнуті.
Перезволожені ділянки боліт, для яких характерна розріджена торфова маса, слабка дернина рослинного покриву і високий рівень води, що періодично або постійно знаходиться на поверхні - називаються трясовинами. Вони розташовуються на плоских ділянках центральної частини боліт або на їх схилах. Немало людей і тварин загинуло, не зумівши вибратися з трясовин. Це породило різноманітні перекази й страхи перед „болотними”, „водяними”, „лісовиками”, „кікіморами” та іншою «нечистю». Саме через це наші предки називали болота „пропащим («гиблим») місцем”.
- Філоненко ю.М.
- Тема 1. Гідрологія – як наука
- Тема 2. Гідросфера Об’єм і структура гідросфери.
- Фізичні властивості води.
- Хімічний склад води.
- Кругообіг води та його значення для географічної оболонки.
- Тема 3. П і д з е м н і в о д и Походження підземних вод.
- Розподіл вологості ґрунтового шару: зона аерації і зона насичення. Пористість гірських порід. Вологість і водні властивості ґрунтів. Рух води в ґрунтах.
- Тема 4. Річки, річкові басейни та їх типи.
- Річкові системи і їх типи. Гідрографічні характеристики річок.
- Тема 5. Динаміка річкової води та особливості живлення і водного режиму річок. Швидкість течії. Розподіл швидкостей у перерізу річки. Витрата води в річці.
- Живлення і водний режим річок. Фази водного режиму: водопілля , межень, паводки. Зональні типи водного режиму річок.
- Класифікації річок.
- Тема 6. Річковий стік. Енергія і робота річок. Тепловий режим річок. Річковий стік – його характеристики і фактори.
- Фактори (чинники), які впливають на стік і визначають його норму
- Енергія і робота річок. Річкові наноси.
- Хімічний склад річкових вод і причини його зміни.
- Тепловий режим річок. Льодові явища на річках.
- Тема 7. Озера і водосховища. Визначення поняття „озеро”. Генетичні типи озерних улоговин.
- Морфологія та морфометричні характеристики озера. Еволюція та гідробіологія озер.
- Водний баланс і рівневий режим озер. Рух озерних вод.
- Хімічний, газовий і тепловий режим озер. Значення озер у народному господарстві.
- Водосховища та особливості їх гідрологічного режиму.
- Тема 8. Б о л о т а Утворення і розвиток боліт.
- Типи боліт.
- Живлення та водний режим боліт.
- Термічний режим боліт.
- Поширення боліт.
- Роль боліт у географічні оболонці та їх господарське використання.
- Болота – середовище існування.
- Осушення боліт - переваги й недоліки.
- Тема 9. Л ь о д о в и к и Льодовики, „хіоносфера”, снігова лінія.
- Лавини та умови їх сходу.
- Утворення, живлення і будова льодовиків.
- Робота льодовиків та особливості зменшення об’єму.
- Типи льодовиків.
- Поширення льодовиків та їх значення для географічної оболонки.
- Варіанти контрольних робіт з гідрології
- Африка:
- Північна Америка:
- Південна Америка:
- Австралія:
- Завдання для індивідуальної роботи
- Оцінювання знань студентів за кредитно-модульною системою
- Критерії оцінювання усних відповідей студентів.
- Шкала оцінювання.