1.3.3 Класифікація місцевих предметів, що зображуються на топографічних картах. Види умовних позначень та їх характеристика. Головні точки позамасштабних умовних знаків

Під час вивчення місцевості по карті ми розглядаємо її одночасно ніби у двох планах: по-перше, уявляємо собі вигляд і особливості самої земної поверхні за її зображенням горизонталями і, по-друге, з’ясовуємо наявність і характер розміщених на ній об’єктів місцевості. Ці об’єкти зображуються на картах топографічними умовними знаками.

Топографічні умовні знаки являють собою єдину систему позначення різних географічних об’єктів, яка у сполученні з горизонталями відтворює на карті дійсну картину місцевості.

Однак навіть на карті самого великого масштабу неможливо відобразити у всій повноті і деталях безліч різних місцевих предметів та їх індивідуальних особливостей. Якщо намагатися зробити спробу зробити це, карта стане надмірно перевантажена різними деталями, що ускладнюють її вивчення і користування. Тому під час зйомок і складання карт доводиться, тою чи іншою мірою, що залежить головним чином від масштабу і призначення карти, проводити відбір і узагальнення другорядних деталей місцевості, щоб більш вразливо показати її більш суттєві елементи і характерні особливості. Чим дрібніше масштаб, тим менша кількість предметів і з меншими подробицями їх показують на карті.

Всі місцеві предмети під час зображення на топографічних картах розділяють на такі основні групи, для кожної з яких встановлена своя система умовних позначень:рослинне покриття і ґрунти; гідрографія; населені пункти; промислові, сільськогосподарські і соціально-культурні об’єкти; дорожня мережа; адміністративні кордони і огорожі; окремі місцеві предмети – орієнтири.

Умовні знаки, встановлені для різних об’єктів, подані у спеціальних таблицях, які є стандартними; вони обов’язкові для всіх міністерств і відомств України, що займаються виготовленням топографічних карт.

Для кожної однорідної групи місцевих предметів (наприклад, для населених пунктів, доріг, мостів) встановлено, як правило, загальний умовний знак, що визначає рід предмета. Він має звичайне просте креслення, зручне для креслення і запам’ятовування, і своїм рисунком або кольором деякою мірою нагадує зовнішній вигляд або будь-які ознаки предмета, що зображується.

Якщо дана група місцевих предметів має кілька типових різновидностей, то для їх показу основний знак частково видозмінюється або доповнюється, як це показано на рис.1.38.

Види умовних знаків. Умовні знаки місцевих предметів за їх призначенням і властивостями поділяють на такі три види:масштабні, позамасштабні і пояснювальні.

Масштабні, або контурні, умовні знаки застосовуються для позначення місцевих предметів, що виражаються у масштабі карти, тобто розміри яких (довжину, ширину, площину) можна виміряти по карті, наприклад площа лісу, болота, населеного пункту (рис.40).

Кожний масштабний знак складається з контуру, тобто межі площі даного об’єкту і однаковими за своїм малюнком знаками, що його заповнюють. Їх називають умовним знаками заповнення.

Всі контури зображуються на карті точно у масштабі зі збереженням їх орієнтування і подібності з дійсними контурами на місцевості. Викреслюються вони пунктиром, якщо вони не збігаються з іншими лініями на місцевості (канавами, дорогами, парканами), які відображаються своїми умовними знаками.

Рисунок 1.38 – Умовні знаки певних місцевих предметів і їх різновидів

Умовні знаки заповнення, що накреслені всередині контуру, не вказують ні на місцеположення окремих предметів у межах контуру (наприклад, дерева у саду), ні на їх кількість.

Позамасштабні умовні знаки застосовуються для зображення дрібних місцевих предметів, які не виражаються у масштабі карти, – окремі дерева, будинки, колодязі та ін. (табл.1.9). Під час зображення такого об’єкта в масштабі на карті отримаємо точку. Позамасштабний умовний знак включає цю якби головну точку, яка показує точне місцеположення даного об’єкта на карті, і своїм рисунком показує, що це за об’єкт.

Рисунок 1.39 – Масштабні умовні знаки:

1 – видатна будівля; 2 – фруктовий сад; 3 – ставок і болото з очеретом; 4 – улоговина з кущами

Рисунок 1.40 – Місцеві предмети, які зображені позамасштабними умовними знаками (стрілками показані точки, що відповідають місцеположенню предмета на карті): 1 – завод (фабрика) з трубою; 2 – колодязь; 3 – тригонометричний пункт; 4 – пам’ятник; 5 – окремий камінь; 6 – кілометровий стовп; 7 – покажчик доріг; 8 – окремо розміщене дерево; 9 – окремий кущ; 10 – дерев’яний міст

Така головна точка розміщена, рис.1.40:

• у знаків симетричної форми (коло, квадрат, прямокутник, зірка) – у центрі фігури;

• у знаків, що мають в основі прямий кут, - у вершині кута;

• у знаків, які являють собою сполучення кількох фігур, – у центрі нижньої фігури.

Цими головними точками потрібно користуватися під час точних вимірювань по карті відстаней між об’єктами і під час визначення їх координат.

До позамасштабних умовних знаків відносять також знаки доріг, струмків і інших лінійних предметів, у яких у масштабі виражається лише довжина, ширина не може бути виміряна по карті. Їх точне положення на карті визначається поздовжньою віссю (серединою) знака. Необхідно мати на увазі, що дрібні місцеві предмети, наприклад, колодязі, дерева, що стоять окремо, і т.п., зображуються на всіх картах позамасштабними умовними знаками, більш великі об’єкти (населені пункти, річки і т.п.) зображаються залежно від масштабу карти контурними або позамасштабними знаками; наприклад, населені пункти у великому масштабі зображуються контурними умовними знаками з багатьма подробицями. Зі зменшенням масштабу карти ті самі пункти зображуються з меншими подробицями, більш узагальнено; на картах дрібних масштабів вони можуть бути показані лише колами або іншими невеликими фігурами, тобто позамасштабними умовними знаками.

Позамасштабні умовні знаки самі по собі не вказують на розмір предметів або площин, що вони займають, тому неможливо, наприклад, виміряти по карті ширину мосту.

Таблиця 1.9 – Приклади зображення позамасштабних умовних знаків

Продовження табл.1.9

Продовження табл.1.9

Пояснювальні умовні знакизастосовуються для додаткової характеристики місцевих предметів і показу їх різновидів. Наприклад, фігурка хвойного або листяного дерева всередині лісу показує породу, яка в ньому переважає, стрілка на річці – напрямок течії.

Пояснювальні підписи на картах. Крім умовних знаків, на картах використовують повні і скорочені підписи, а також цифрові характеристики певних об’єктів. Повністю підписуються власні назви населених пунктів, рік, урочищ, гір і т.п.

Скорочені пояснювальні підписи, що супроводжують умовні знаки, стандартні, як і самі знаки, для всіх топографічних карт, табл.1.10.

Таблиця 1.10 – Умовні скорочення, що використовуються на топографічних картах

Продовження табл. 1.10

Скороченими підписами пояснюються також деякі місцеві предмети і орієнтири, які не мають своїх умовних знаків, але виділяються за своїм значенням. Наприклад, біля будинку школи ставиться підпис – шк., біля казарми –каз.,навколо сараю –сар. і т.п.

Цифрові позначеннязастосовуються для визначення кількості будинків у населених пунктах селищного типу, висот найбільш характерних точок рельєфу (видимих вершин, перевалів і т.п.), межового рівня води у річках і т.п.

Розфарбовування карт. Для підвищення наочності карти друкують кольоровими; кольори також відіграють роль умовних позначень. Застосування фарб дозволяє поділити зміст карти на окремі складові елементи (зображення лісових просторів, водної системи, рельєфу, населених пунктів, дорожньої межі) і показати їх більш чіткіше, різними планами, не порушуючи в той самий час загальної картини місцевості. Це значно полегшує користування картою і одночасно дозволяє збагатити її зміст.

Кольори карт, що застосовуються під час видання топографічних карт, стандартні і більш-менш відповідають окрасі об’єктів, що зображуються: зображення лісових масивів, садів, виноградників, польових захисних лісонасаджень (які виражаються у масштабі), зарості кущів покривають зеленоюфарбою; зображення морів, рік, озер, колодязів, джерел, боліт, солончаків, льодовиків, а також цифри і знаки, що показують ширину і глибину рік, водоспади, пороги, моли, причали і т.ін., –синьою або блакитною (бірюзовою); зображення рельєфу і його елементів (скель, обривів, осипів, вимоїн і т.д.), а також умовні знаки берегових валів, сухих русел рік, кам’яних розсипів, гальки, кам’яних поверхонь, пісків –коричневою; полотно шосейних доріг і автострад показується оранжевою, а покращаних доріг – жовтою фарбою.