Розв’язання:
Дирекційний кут на точку, що прив’язується, αТ= 18-95 + 6-12 + 25-07.
Рисунок 5.22 – Визначення координат, коли топоприв’язувач
не може під’їхати до точки, що визначається
Потім за допомогою ДСП-30 виміряти відстань dвід топоприв’язувача до точки, що прив’язується. Записати попередні відліки на шкалахХ,Yі „КУРС” і встановити на шкалах „КОР.ПУТИ” і „ПУТЬ” нульові установки, а на шкалі „КУРС” αТ, відключити датчик шляху і маховиком „ПУТЬ” ввести у курсопрокладник відстаньd. Зняти відліки зі шкалХіY(координати) точки, що прив’язується.
Для того щоб продовжити рух по маршруту прив’язки, необхідно маховиком „ПУТЬ” установити нульові значення на шкалі „ПУТЬ”, тоді на шкалах ХіYповинні відновитися ті координати, які були на момент прибуття топоприв’язувача на цю точку. Після цього встановити на шкалі „КУРС” записаний раніше дирекційний кут осі машини αосі,установити коефіцієнт коригування шляху, включити датчик шляху – і топоприв’язувача готовий відновити рух.
Після прибуття до кінцевої точки маршруту знімають координати зі шкал курсопрокладника і звіряють їх із координатами, що визначені по карті.
Розбіжності у координатах кінцевої точки розімкненого ходу на рівнинній місцевості з середніми умовами прохідності не повинні перевищувати величин, що наведені у табл.5.2.
Якщо розбіжності у координатах перевищують допустимі величини, то роботу виконують заново, використовуючи інші вихідні точки.
Під час роботи на пагорбкуватій і сильно пересіченій місцевості допуски, що вказані у табл.5.2, можуть бути збільшені у 1,5 раза.
Таблиця 5.2 – Допустимі розбіжності у координатах, які визначені за допомогою топоприв’язувача, м
Вихідні точки | Спосіб визначення координат вихідних точок | Масштаб карти | Довжина маршруту, км | ||
3 | 5 | 10 | |||
Пункти геодезичних мереж | Виписка із каталогу |
| 30 | 40 | 80 |
Контурні точки | За спеціальною картою з вдрукованими координатами | 1 : 100 000 (1 : 200 000) | 40-60 | 50-70 | 90-100 |
За топографічною картою за допомогою циркуля-вимірювача | 1 : 50 000 1 : 100 000 | 110 | 120 | 140 |
Для забезпечення необхідної точності у роботі топоприв’язувача необхідно постійно контролювати правильність роботи апаратури під час руху. Початкові і кінцеві точки, а також шлях руху топоприв’язувача обирати так, щоб забезпечувалася найменша довжина маршруту і максимально використовувалися дороги. Під час виконання прив’язки маршрут руху топоприв’язувача до точки, що прив’язується, не повинен перевищувати 5 км.
Рухатися по маршруту потрібно з максимально можливою за даних умов швидкістю, не допускаючи різкого гальмування. Після подолання важкопрохідних ділянок, на яких необхідно включати передній міст, необхідно вводити пройдену відстань у курсопрокладач маховичком „ПУТЬ” (на шкалі „КУРС” повинен стояти відлік, який відповідає дирекційному куту напрямку відстані, що вводиться).
Для підвищення точності відпрацювання дирекційних кутів напрямку руху необхідно виключити введення гіроскопа за термін стояння на маршруті, для чого записують відлік, знятий зі шкали „КУРС” курсопрокладача у момент зупинення топоприв’язувача, і потім цей відлік відновлюють на шкалі „КУРС” у момент відновлення руху.
Залежно від дорожніх умов необхідно своєчасно змінювати коректуру шляху.
У процесі руху необхідно стежити за положенням олівця пристрою запису курсопрокладача. Коли олівець підходить до краю карти, необхідно виключити масштаб і провести заміну аркуша карти.
Після цього на курсопрокладача ручками для переміщення олівця і карти олівець встановлюють на найближчу контрольну точку на шляху пересування топоприв’язувача (перехрестя доріг, міст і т.д.), і у момент, коли машина буде проїздити цю точку, вмикають масштаб.
У випадку переміщення топоприв’язувача у суміжну зону заміна карти відбувається у такому порядку.
Під час підведення олівця до кордону зони топоприв’язувач зупиняють, записують координати і дирекційний кут осі машини, що зняті зі шкал, вимикають масштаб і проводять заміну аркуша карти. Координати точки стояння машини перетворюють у суміжну зону, а дирекційний кут осі машини виправляють на величину поправки ∆α.
Перетворені координати і виправлений дирекційний кут осі машини встановлюють на шкалах курсопрокладача і продовжують рух. Для погодження пристрою запису курсопрокладача з роботою лічильників ручками для переміщення олівця і карти установлюють олівець на найближчу контурну точку на шляху слідування топоприв’язувача, і у момент, коли машина буде проїжджати цю точку, вмикають масштаб.
Серединні помилки визначення координат точок по карті за допомогою топоприв’язувача за умови, що довжина маршруту прив’язки 3 км (від початкової до точки, що прив’язується), дорівнюють: за спеціальною картою із вдрукованими координатами контурних точок – 15 м; по карті масштабу 1 : 50 000 - 25 м; по карті масштабу 1 : 100 000 – 40 м. На визначення координат однієї точки стосовно контурної точки карти (аерознімка) з контролем на іншій контурній точці за умови, що довжина маршруту до 5 км, з урахуванням часу на підготовку топоприв’язувача до роботи потрібно у середньому 30 хвилин.
- Топографічні карти
- 1.1 Загальні відомості про топографічні карти
- 1.1.1 Геометрична сутність картографічного зображення поверхні Землі на картах і планах
- 1.1.2 Класифікація і характеристика топографічних і спеціальних карт, що застосовуються в артилерії
- 1.1.3 Розграфлення і номенклатура топографічних карт. Збірні таблиці, їх призначення і використання
- Розв’язання
- Розв’язання
- Розв’язання
- 1.1.4 Вимоги до використання інформації в галузі
- 1.2 Масштаби топографічних карт. Визначення і відкладення відстаней на карті
- 1.2.1 Масштаби топографічних карт. Числовий, лінійний масштаби. Величини масштабу. Визначення відстаней на карті з використанням лінійного і числового масштабів
- 1.2.2 Поперечний масштаб. Визначення відстаней із використанням поперечного масштабу
- 1.2.3 Способи вимірювання на топографічних картах прямих, кривих і ламаних ліній. Визначення і відкладення відстаней по карті різними способами
- 1.3 Зображення рельєфу і місцевих предметів на топографічних картах
- 1.3.1 Суть зображення рельєфу місцевості на картах горизонталями. Зображення типових форм рельєфу горизонталями та умовними знаками
- 1.3.2 Абсолютні і відносні висоти точок на карті
- 1.3.3 Класифікація місцевих предметів, що зображуються на топографічних картах. Види умовних позначень та їх характеристика. Головні точки позамасштабних умовних знаків
- 1.3.4 Зображення на картах об’єктів місцевості
- 1.4 Властивості місцевості та її використання підрозділами у бою
- 1.4.1 Місцевість як елемент бойової обстановки
- 1.4.2 Вивчення місцевості по карті
- 1.4.3 Вивчення умов спостереження і маскування
- 1.4.4 Вивчення умов ведення вогню
- 1.4.5 Вивчення захисних властивостей місцевості
- 1.4.6 Вивчення умов прохідності місцевості
- 1.4.7 Вивчення місцевості командиром механізованого підрозділу в наступі (варіант)
- Питання для повторення і самоконтролю, задачі
- Розділ 2 системи координат
- 2.1 Системи географічних та прямокутних координат
- 2.1.1 Поняття про координати і системи координат, що застосовуються в артилерії
- 2.1.2 Географічна система координат. Астрономічні координати. Геодезичні координати. Система прямокутних координат
- Визначення географічних координат по карті
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Питання для повторення і контролю, задачі
- Приклади
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- П'ятипроцентна поправка, її сутність, умови та порядок її врахування
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- 3.1.2 Магнітне схилення, зближення меридіанів та їх визначення. Поправка бусолі, її визначення за картою та уточнення при переміщенні
- Розв’язання:
- Розв’язання: (за допомогою артилерійської логарифмічної лінійки)
- Приклад. Розв’язання задачі за допомогою табл. 3.3 Розв’язання:
- Визначення зближення меридіанів за графіком.
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Визначення величини магнітного схилення.
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Визначення поправки бусолі на місцевості. Поправку бусолі на місцевості визначають шляхом порівняння відомого дирекційного кута з магнітним азимутом одного і того ж орієнтирного напрямку, рис.3.19.
- Визначення поправки бусолі за даними карти. Поправка бусолі за даними карти визначається за формулою
- 3.2 Вимірювання і побудова кутів на карті
- 3.2.1 Прилади, що застосовуються для вимірювання і побудови кутів на карті
- 3.2.2 Вимірювання і побудова кутів на карті за допомогою хордокутоміра та ак-3
- Побудова і вимірювання кутів за допомогою хордокутоміра
- 3.2.3 Точність кутових вимірів на карті
- Питання для повторення і задачі
- Розділ 4 орієнтування на місцевості по карті і без карти
- 4.1 Сутність орієнтування на місцевості без карти
- 4.1.1 Сутність орієнтування на місцевості без карти. Способи визначення сторін горизонту. Особливості орієнтування вночі
- 4.1.2 Призначення і будова артилерійського компасу. Визначення сторін горизонту, магнітних азимутів за допомогою компасів
- 4.2 Орієнтування на місцевості по карті
- 4.2.1 Підготовка карти до роботи: орієнтування карти, звіряння карти з місцевістю
- 4.2.2 Визначення свого місцезнаходження різними способами
- Рекогносціювання
- Питання для повторення і задачі
- Розділ 5 способи визначеннякоординат і висот точок, що прив’язуються
- 5.1 Визначення координат точок на геодезичній основі
- 5.1.1 Визначення координат точок ходами
- 5.1.2 Визначення координат точок прямою засічкою
- 5.1.3 Визначення координат точок зворотною засічкою
- 5.2 Визначення координат точок по карті (аерознімку)
- 5.2.1 Визначення координат точок за допомогою приладів
- Розв’язання:
- Розв’язання
- 5.2.2 Визначення координат точок за допомогою топоприв’язувача
- Розв’язання:
- Питання для повторення та самоконтролю
- Закінчення
- Глосарій
- Додатки Додаток а деякі довідкові дані щодо місцевості
- 1. Ознаки лавинонебезпечних і камнепадонебезпечних місць
- 2. Класифікація по механічного складу пухких ґрунтів
- Характерні ознаки пухких ґрунтів
- 3. Класифікація і тактико-технічна характеристика ґрунтів
- 4. Деякі орієнтовні дані щодо прохідності місцевості а) приблизна швидкість руху по цілині на підйом за умови сухого твердого ґрунту, км/год.
- Б) приблизна швидкість руху по сніговій цілині, км/год.
- В) доступність вертикальних стінок (обривів, ескарпів) і канав ( промоїн) за умови сухого твердого ґрунту
- Г) прохідність річок у брід
- Д) прохідність річок по льоду
- Е) приблизна прохідність незамерзлих суцільних торф’яних боліт
- Ж) приблизна прохідність замерзлих боліт
- Додаток б нормативи для топогеодезичних підрозділів
- Нормативи з військової топографії
- Додаток в обробка результатів польових вимірювань під час визначення координат стартових (вогневих) позицій
- Список використаної літератури