Розв’язання:
α = А – γ = 156024’,6 – (- 2019’,2) = 158043’,8.
Магнітне схилення. Перехід від магнітного азимута до істинного азимута. Властивість магнітної стрілки займати досить визначене положення у даній точці обумовлено взаємодією магнітного поля стрілки з магнітним полем Землі, яка має властивості великого природного магніту.
Напрямок силових ліній земного магнітного поля у даній точці, віднесений до горизонтальної площини, називається магнітним меридіаном.
Напрямок магнітної стрілки, яка встановилась у горизонтальній площині, визначає напрямок магнітного меридіана у даній точці.
Магнітні меридіани не збігаються у загальному випадку з географічними меридіанами. Горизонтальний кут між північним напрямком географічного (істинного) меридіана і північним напрямком магнітного меридіана у даній точці називається схиленням магнітної стрілки, або магнітним схиленням, і позначається буквою δ, рис.3.18.
Рисунок 3.18 – Перехід від магнітного азимута до істинного (географічного) азимута
Магнітне схилення вважається позитивним, якщо північний кінець магнітної стрілки відхилений на схід від істинного меридіана (східне схилення), і негативним, якщо стрілка відхилена на захід (західне схилення).
Магнітне схилення необхідно враховувати під час визначення напрямків за допомогою магнітної стрілки бусолі (теодоліта) або компаса. Магнітне схилення не є постійною величиною, а змінюється з переміною місця спостереження і з плином часу.
Для полегшення користування даними про схилення магнітної стрілки у різних точках земної поверхні складаються карти магнітних схилень, на яких точки земної поверхні, що мають однакові на визначений момент часу схилення, з’єднують безперервними кривими лініями. Такі лінії називаютьізогонами. Лінії рівних магнітних схилень (ізогони) наносять на карти масштабу 1 : 500 000 і 1 : 1 000 000.
У деяких районах зміна схилення з переміною місця спостереження відбувається повільно і для порівняно невеликих ділянок місцевості порядку 50-60 км2може братися практично однаковою. Разом с тим є значна кількість таких районів, у якихзміна схилення з переміною місця спостереження відбувається дуже швидко, досягаючи кількох градусів під час переміщення на 1-2 км.
Райони, у яких має місце таке явище, називають районами магнітних аномалій. Відомі дуже потужні магнітні аномалії: Курська, Криворізька, Московська та ін. Необхідно відзначити, що менш потужні місцеві магнітні аномалії трапляються досить часто, особливо у гірських районах. Цю обставину слід враховувати під час виконання топогеодезичних робіт з використанням магнітної стрілки. У районах магнітних аномалій використання магнітної стрілки бусолі (теодоліта) для визначення орієнтирних напрямків стаєнеможливим.
Встановлено, що магнітне поле Землі повільно змінюється із року в рік, і швидкість цих змін неоднакова для різних районів і різних періодів. Ці зміни називають віковим ходом. За результатами спостережень визначають величину річної зміни магнітного схилення. Річна зміна магнітного схилення відбувається повільно і не перевищує 0-05 на рік. Відомості про середню величину магнітного схилення для території даного аркуша карти, які відносять на момент його визначення, і величина зміни магнітного схилення протягом року розміщуються на картах масштабу 1 : 200 000 і більше.
Магнітне схилення змінюється також протягом доби. У кожній точці земної поверхні магнітна стрілка впродовж доби повільно відхиляється в обидва боки від певного середнього положення. Величина добової зміни магнітного схилення залежить від широти місця спостереження, пори року і часу доби. У середніх широтах Європейської частини колишнього СРСР добові зміни магнітного схилення досягають 0-04 і більше. Врахувати добові зміни магнітного схилення дуже важко, тому у практичній роботі топогеодезичних підрозділів воно не враховується.
Встановимо залежність між істинним (географічним) азимутом Абудь-якого напрямку, магнітним азимутом (бусоллю)Амтого ж напрямку і магнітним схиленням δ у даній точці. Магнітний азимут відрізняється від істинного на величину схилення магнітної стрілки.
На рис.3.18 а показано позитивне (східне) магнітне схилення:
А=Ам+ δ. (3.15)
На рис.3.18 б – негативне (західне) магнітне схилення:
А=Ам + (- δ). (3.16)
Оскільки магнітне схилення – величина алгебраїчна, то ці співвідношення можна уявити у загальному вигляді
А =Ам+ δ. (3.17)
Звідси випливає, що істинний азимут будь-якого напрямку дорівнює алгебраїчній сумі магнітного азимута того ж напрямку і магнітного схилення у даній точці.
Перетворивши формулу (9), отримаємо
Ам =А– δ, (3.18)
тобто магнітний азимут напрямку дорівнює алгебраїчній різниці істинного азимута того ж напрямку і магнітного схилення у даній точці.
Таким чином, якщо на місцевості виміряли магнітний азимут будь-якого напрямку і відома величина магнітного схилення, то можна розрахувати істинний азимут цього напрямку, або, якщо відомий істинний азимут, може бути обчислений азимут магнітний.
- Топографічні карти
- 1.1 Загальні відомості про топографічні карти
- 1.1.1 Геометрична сутність картографічного зображення поверхні Землі на картах і планах
- 1.1.2 Класифікація і характеристика топографічних і спеціальних карт, що застосовуються в артилерії
- 1.1.3 Розграфлення і номенклатура топографічних карт. Збірні таблиці, їх призначення і використання
- Розв’язання
- Розв’язання
- Розв’язання
- 1.1.4 Вимоги до використання інформації в галузі
- 1.2 Масштаби топографічних карт. Визначення і відкладення відстаней на карті
- 1.2.1 Масштаби топографічних карт. Числовий, лінійний масштаби. Величини масштабу. Визначення відстаней на карті з використанням лінійного і числового масштабів
- 1.2.2 Поперечний масштаб. Визначення відстаней із використанням поперечного масштабу
- 1.2.3 Способи вимірювання на топографічних картах прямих, кривих і ламаних ліній. Визначення і відкладення відстаней по карті різними способами
- 1.3 Зображення рельєфу і місцевих предметів на топографічних картах
- 1.3.1 Суть зображення рельєфу місцевості на картах горизонталями. Зображення типових форм рельєфу горизонталями та умовними знаками
- 1.3.2 Абсолютні і відносні висоти точок на карті
- 1.3.3 Класифікація місцевих предметів, що зображуються на топографічних картах. Види умовних позначень та їх характеристика. Головні точки позамасштабних умовних знаків
- 1.3.4 Зображення на картах об’єктів місцевості
- 1.4 Властивості місцевості та її використання підрозділами у бою
- 1.4.1 Місцевість як елемент бойової обстановки
- 1.4.2 Вивчення місцевості по карті
- 1.4.3 Вивчення умов спостереження і маскування
- 1.4.4 Вивчення умов ведення вогню
- 1.4.5 Вивчення захисних властивостей місцевості
- 1.4.6 Вивчення умов прохідності місцевості
- 1.4.7 Вивчення місцевості командиром механізованого підрозділу в наступі (варіант)
- Питання для повторення і самоконтролю, задачі
- Розділ 2 системи координат
- 2.1 Системи географічних та прямокутних координат
- 2.1.1 Поняття про координати і системи координат, що застосовуються в артилерії
- 2.1.2 Географічна система координат. Астрономічні координати. Геодезичні координати. Система прямокутних координат
- Визначення географічних координат по карті
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Питання для повторення і контролю, задачі
- Приклади
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- П'ятипроцентна поправка, її сутність, умови та порядок її врахування
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- 3.1.2 Магнітне схилення, зближення меридіанів та їх визначення. Поправка бусолі, її визначення за картою та уточнення при переміщенні
- Розв’язання:
- Розв’язання: (за допомогою артилерійської логарифмічної лінійки)
- Приклад. Розв’язання задачі за допомогою табл. 3.3 Розв’язання:
- Визначення зближення меридіанів за графіком.
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Визначення величини магнітного схилення.
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Визначення поправки бусолі на місцевості. Поправку бусолі на місцевості визначають шляхом порівняння відомого дирекційного кута з магнітним азимутом одного і того ж орієнтирного напрямку, рис.3.19.
- Визначення поправки бусолі за даними карти. Поправка бусолі за даними карти визначається за формулою
- 3.2 Вимірювання і побудова кутів на карті
- 3.2.1 Прилади, що застосовуються для вимірювання і побудови кутів на карті
- 3.2.2 Вимірювання і побудова кутів на карті за допомогою хордокутоміра та ак-3
- Побудова і вимірювання кутів за допомогою хордокутоміра
- 3.2.3 Точність кутових вимірів на карті
- Питання для повторення і задачі
- Розділ 4 орієнтування на місцевості по карті і без карти
- 4.1 Сутність орієнтування на місцевості без карти
- 4.1.1 Сутність орієнтування на місцевості без карти. Способи визначення сторін горизонту. Особливості орієнтування вночі
- 4.1.2 Призначення і будова артилерійського компасу. Визначення сторін горизонту, магнітних азимутів за допомогою компасів
- 4.2 Орієнтування на місцевості по карті
- 4.2.1 Підготовка карти до роботи: орієнтування карти, звіряння карти з місцевістю
- 4.2.2 Визначення свого місцезнаходження різними способами
- Рекогносціювання
- Питання для повторення і задачі
- Розділ 5 способи визначеннякоординат і висот точок, що прив’язуються
- 5.1 Визначення координат точок на геодезичній основі
- 5.1.1 Визначення координат точок ходами
- 5.1.2 Визначення координат точок прямою засічкою
- 5.1.3 Визначення координат точок зворотною засічкою
- 5.2 Визначення координат точок по карті (аерознімку)
- 5.2.1 Визначення координат точок за допомогою приладів
- Розв’язання:
- Розв’язання
- 5.2.2 Визначення координат точок за допомогою топоприв’язувача
- Розв’язання:
- Питання для повторення та самоконтролю
- Закінчення
- Глосарій
- Додатки Додаток а деякі довідкові дані щодо місцевості
- 1. Ознаки лавинонебезпечних і камнепадонебезпечних місць
- 2. Класифікація по механічного складу пухких ґрунтів
- Характерні ознаки пухких ґрунтів
- 3. Класифікація і тактико-технічна характеристика ґрунтів
- 4. Деякі орієнтовні дані щодо прохідності місцевості а) приблизна швидкість руху по цілині на підйом за умови сухого твердого ґрунту, км/год.
- Б) приблизна швидкість руху по сніговій цілині, км/год.
- В) доступність вертикальних стінок (обривів, ескарпів) і канав ( промоїн) за умови сухого твердого ґрунту
- Г) прохідність річок у брід
- Д) прохідність річок по льоду
- Е) приблизна прохідність незамерзлих суцільних торф’яних боліт
- Ж) приблизна прохідність замерзлих боліт
- Додаток б нормативи для топогеодезичних підрозділів
- Нормативи з військової топографії
- Додаток в обробка результатів польових вимірювань під час визначення координат стартових (вогневих) позицій
- Список використаної літератури