3. Класифікація і тактико-технічна характеристика ґрунтів
| Характерні ознаки і тактико-технічні характеристики ґрунтів (цифри у лапках означають вміст гумусу і приблизну потужність верхнього гумусового шару | Географічна характеристика ґрунтів |
| 1.Дероново-підзолисті ґрунти (1-3%, 40-80 см). Відрізняються сірим або світло-сірим кольором (кольору золи) і відсутністю зернистості ґрунту. Їх дорожні і будівельні властивості визначаються в основному механічним складом: глинисті, суглинисті, су піщані і піщані | Значно поширені у північній половині Росії у смузі хвойних (тайга) і змішаних лісів, у північній частині Німеччини, Польщі, Швеції, Норвегії, США і Канади |
| 2.Чорноземні ґрунти (більше 5%, іноді до 20%; 0,5-1 м, іноді і більше). Чорний або чорно-бурий колір, структура зерниста або грудками з розміром зернин 0,5-5 мм. Відрізняється високим вмістом гумусу і пилувато-глинистим механічним складом, внаслідок чого має дуже погані дорожні властивості: ґрунтові дороги дуже пильні, а під час бездоріжжя стають непрохідними. Місцями зустрічаються чорноземи супіщаного, а у гірсько-степових районах – суглинисто-кам’яного складу, які допускають автомобільний рух за будь-якої погоди. За важкістю розроблення належать до слабких ґрунтів, а щебенисті – до середніх | Характерні для степових і лісостепових областей із сухим жарким літом і морозною, найчастіше малосніжною зимою. Значно поширені у південній половині колишнього СРСР; трапляються на рівнинах Румунії, Венгрії, у степах Монголії, Північного Китаю й у деяких інших країнах. Розвинуті переважно у районах з рівнинним або слабо пагорбкуватим рельєфом |
| 3.Бурі і сірі лісові ґрунти (до 10%; 10-25 см). Мають коричневий або темно-сірий колір і зернисту або горіхову структуру. За механічним складом і дорожніми властивостями подібні до чорноземів | Поширені у зоні широколистих (дубових, букових та ін.) лісів Європейської частини колишнього СРСР, Західної Європи з помірковано-вологим і помірковано-теплим кліматом |
| 4.Каштанові (2-5%; 0,5 м) і бурі (2-3%; 20-30 см) пустельно-степові ґрунти. Мають коричнневий, бурий (каштановий) колір і пилувату структуру. За механічним складом близькі до чорноземів. Дорожні властивості взагалі задовільні, а у каменистих ґрунтів дуже добрі: ґрунтові дороги придатні для автомобільного руху у будь-яку пору року і за будь-якої погоди, швидко просихають, місцями сильно пилять | Переважають у сухих степових і напівпустельних районах південного сходу Європейської частини колишнього СРСР і у деяких інших місцях на південь від чорноземної зони. Значно поширені у Монголії і Китаї |
| 5.Сіроземні ґрунти (до 2%; 10-20 см). Світло-сірий, білуватий, іноді бурий колір. Найбільш типові сіроземи на льосах – пилувато-суглинисті і пилувато-піщані. Льосові сіроземи відрізняються низькими дорожніми властивостями: дороги під час інтенсивного руху покриваються товстим (іноді до 0,2 м) шаром пилу, який сильно ускладнює рух, у дощову погоду утворює важкопрохідну масу | Найбільш характерні для рівнин і передгір’я Середньої Азії, зустрічаються у Закавказзі. За межами колишнього СРСР широко розповсюджені у пустелях і напівпустелях Ірану, Афганістану, Туреччини, Іраку і у деяких інших країнах |
| 6.Засолені ґрунти – солонці, солончаки (сильно засолені) і шори (мокрі солончаки). Вони легко розпізнаються за білою тонкою соляною коркою (солончаки), під якою іноді лежить чорна мокра маса, або за надзвичайно пухким поверхневим покровом світло-сірого або коричневого кольору. Під цим малопотужним пухким шаром знаходиться досить твердий ґрунт, що не піддається у сухому стані розробленню без застосування інструментів. У вологому стані утворюють глибоку, липку, непрохідну масу, яка повільно просихає. За будь-яких умов погоди прохідні лише ґрунти піщаного складу | Трапляються у будь-яких кліматичних умовах, навіть до тундри, але найбільш значно поширені у засушливих районах – у степах і пустелях. Розміщуються у замкнених котловинах, утворюючи площі від кількох десятків квадратних метрів до десятків квадратних кілометрів, а іноді і більше. У колишньому СРСР найчастіше зустрічаються у Середній Азії, Казахстані і Закавказзі. Значно поширені у Румунії, Венгрії, Центральній Туреччині, Іраку, Ірану, Афганістані, Китаї, Монголії й інших країнах |
- Топографічні карти
- 1.1 Загальні відомості про топографічні карти
- 1.1.1 Геометрична сутність картографічного зображення поверхні Землі на картах і планах
- 1.1.2 Класифікація і характеристика топографічних і спеціальних карт, що застосовуються в артилерії
- 1.1.3 Розграфлення і номенклатура топографічних карт. Збірні таблиці, їх призначення і використання
- Розв’язання
- Розв’язання
- Розв’язання
- 1.1.4 Вимоги до використання інформації в галузі
- 1.2 Масштаби топографічних карт. Визначення і відкладення відстаней на карті
- 1.2.1 Масштаби топографічних карт. Числовий, лінійний масштаби. Величини масштабу. Визначення відстаней на карті з використанням лінійного і числового масштабів
- 1.2.2 Поперечний масштаб. Визначення відстаней із використанням поперечного масштабу
- 1.2.3 Способи вимірювання на топографічних картах прямих, кривих і ламаних ліній. Визначення і відкладення відстаней по карті різними способами
- 1.3 Зображення рельєфу і місцевих предметів на топографічних картах
- 1.3.1 Суть зображення рельєфу місцевості на картах горизонталями. Зображення типових форм рельєфу горизонталями та умовними знаками
- 1.3.2 Абсолютні і відносні висоти точок на карті
- 1.3.3 Класифікація місцевих предметів, що зображуються на топографічних картах. Види умовних позначень та їх характеристика. Головні точки позамасштабних умовних знаків
- 1.3.4 Зображення на картах об’єктів місцевості
- 1.4 Властивості місцевості та її використання підрозділами у бою
- 1.4.1 Місцевість як елемент бойової обстановки
- 1.4.2 Вивчення місцевості по карті
- 1.4.3 Вивчення умов спостереження і маскування
- 1.4.4 Вивчення умов ведення вогню
- 1.4.5 Вивчення захисних властивостей місцевості
- 1.4.6 Вивчення умов прохідності місцевості
- 1.4.7 Вивчення місцевості командиром механізованого підрозділу в наступі (варіант)
- Питання для повторення і самоконтролю, задачі
- Розділ 2 системи координат
- 2.1 Системи географічних та прямокутних координат
- 2.1.1 Поняття про координати і системи координат, що застосовуються в артилерії
- 2.1.2 Географічна система координат. Астрономічні координати. Геодезичні координати. Система прямокутних координат
- Визначення географічних координат по карті
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Питання для повторення і контролю, задачі
- Приклади
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- П'ятипроцентна поправка, її сутність, умови та порядок її врахування
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- 3.1.2 Магнітне схилення, зближення меридіанів та їх визначення. Поправка бусолі, її визначення за картою та уточнення при переміщенні
- Розв’язання:
- Розв’язання: (за допомогою артилерійської логарифмічної лінійки)
- Приклад. Розв’язання задачі за допомогою табл. 3.3 Розв’язання:
- Визначення зближення меридіанів за графіком.
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Визначення величини магнітного схилення.
- Розв’язання:
- Розв’язання:
- Визначення поправки бусолі на місцевості. Поправку бусолі на місцевості визначають шляхом порівняння відомого дирекційного кута з магнітним азимутом одного і того ж орієнтирного напрямку, рис.3.19.
- Визначення поправки бусолі за даними карти. Поправка бусолі за даними карти визначається за формулою
- 3.2 Вимірювання і побудова кутів на карті
- 3.2.1 Прилади, що застосовуються для вимірювання і побудови кутів на карті
- 3.2.2 Вимірювання і побудова кутів на карті за допомогою хордокутоміра та ак-3
- Побудова і вимірювання кутів за допомогою хордокутоміра
- 3.2.3 Точність кутових вимірів на карті
- Питання для повторення і задачі
- Розділ 4 орієнтування на місцевості по карті і без карти
- 4.1 Сутність орієнтування на місцевості без карти
- 4.1.1 Сутність орієнтування на місцевості без карти. Способи визначення сторін горизонту. Особливості орієнтування вночі
- 4.1.2 Призначення і будова артилерійського компасу. Визначення сторін горизонту, магнітних азимутів за допомогою компасів
- 4.2 Орієнтування на місцевості по карті
- 4.2.1 Підготовка карти до роботи: орієнтування карти, звіряння карти з місцевістю
- 4.2.2 Визначення свого місцезнаходження різними способами
- Рекогносціювання
- Питання для повторення і задачі
- Розділ 5 способи визначеннякоординат і висот точок, що прив’язуються
- 5.1 Визначення координат точок на геодезичній основі
- 5.1.1 Визначення координат точок ходами
- 5.1.2 Визначення координат точок прямою засічкою
- 5.1.3 Визначення координат точок зворотною засічкою
- 5.2 Визначення координат точок по карті (аерознімку)
- 5.2.1 Визначення координат точок за допомогою приладів
- Розв’язання:
- Розв’язання
- 5.2.2 Визначення координат точок за допомогою топоприв’язувача
- Розв’язання:
- Питання для повторення та самоконтролю
- Закінчення
- Глосарій
- Додатки Додаток а деякі довідкові дані щодо місцевості
- 1. Ознаки лавинонебезпечних і камнепадонебезпечних місць
- 2. Класифікація по механічного складу пухких ґрунтів
- Характерні ознаки пухких ґрунтів
- 3. Класифікація і тактико-технічна характеристика ґрунтів
- 4. Деякі орієнтовні дані щодо прохідності місцевості а) приблизна швидкість руху по цілині на підйом за умови сухого твердого ґрунту, км/год.
- Б) приблизна швидкість руху по сніговій цілині, км/год.
- В) доступність вертикальних стінок (обривів, ескарпів) і канав ( промоїн) за умови сухого твердого ґрунту
- Г) прохідність річок у брід
- Д) прохідність річок по льоду
- Е) приблизна прохідність незамерзлих суцільних торф’яних боліт
- Ж) приблизна прохідність замерзлих боліт
- Додаток б нормативи для топогеодезичних підрозділів
- Нормативи з військової топографії
- Додаток в обробка результатів польових вимірювань під час визначення координат стартових (вогневих) позицій
- Список використаної літератури