9.5. Значення віку і господарської діяльності людини у грунтоутворенні

Вік грунтоутворення. Сучасні грунти – це продукт довгої складної геологічної історії земної поверхні. Грунтоутворення почалось одночасно з виникненням життя на землі, носить характер безкінечного розвитку, але часткові явища, що складають грунтоутворення, обмежені в часі. Ось чому для кожного грунту необхідно знати його генезис з самого початку утворення. Сучасні грунти мають абсолютний вік (час від початку формування конкретного грунту до сьогодення) від нуля до мільйонів років. Нульовий вік має поверхня суші, звільнена від води, яка її покривала (Прикаспій, Приуралля, штучні осушені землі в дельтах річок Дунаю, Кубані; у Голландії польдери; рекультивовані землі); вік грунтового покриву рівнин Північної півкулі відповідає кінцю останнього материкового обледеніння, біля 10 тис. років. Вік чорноземів Російської рівнини – 8-10 тис. років, підзолів Скандинавії – 5-6 тис. років, ерозійних рівнин Африки, денудаційних рівнин Австралії, плато Південно-Східної Азії, Південної Америки – мільйони років, тому що вони не піддавались зледенінню.

Для визначення абсолютного віку грунту використовують метод, оснований на визначенні співвідношення ізотопів С¹²:С¹⁴ у грунтовому гумусі, хоча вік грунту і вік гумусу – різні поняття. Гумус постійно розкладається і утворюється. Можна визначити вік грунтових карбонатів. В.А.Ковда розрахував вік лучно-чорноземного грунту (8,5 тис. років) по швидкості накопичення СаСО3 у грунті з грунтових вод, які випаровуються.

Відносний вік характеризує ступінь розвитку грунтового профілю, швидкість грунтоутворення. Залежить від багатьох факторів, наприклад, від породи: на пухких породах грунтоутворення йде швидше, на щільних – повільніше. Критерієм відносного віку грунту можуть служити такі категорії: більш потужний, більш гумусований, більш вивітрений, більш диференційований, більш стадійно зрілий.

Виробнича діяльність людини – специфічний, дуже потужний фактор дії на грунт. В умовах інтенсифікації сільськогосподарського виробництва людина за допомогою машин, добрив, меліорацій, пестицидів, промислових відходів діє на грунт, призводить до зміни природних екосистем. Інтенсивний обробіток, систематичне внесення добрив призводять до змін профілю грунту. У багатьох випадках грунт окультурюється: підвищується вміст гумусу, поліпшуються водний, повітряний і поживний режими.

Перетворення природних грунтів у культурні, властивості, режими яких відповідають потребам культурних рослин, називають процесом окультурювання грунту. Великі площі відлучаються із сільськогосподарського використання: будівництво, відкритий спосіб добування корисних копалин і таке інше. Детальніше про негативне втручання людини в природне функціонування едафотопів у розділі "Охорона грунтів".