logo
Nazarenko_II_Gruntoznavstvo

6.5. Екологічне значення поглинальної здатності

Поглинальна здатність грунту – одна з найважливіших його властивостей, яка в основному визначає родючість грунту і характер грунтоутворення. Вона забезпечує і регулює поживний режим

грунтів, сприяє накопиченню багатьох елементів живлення рослин, регулює реакцію грунту, його водно-фізичні властивості (табл. 8).

Таблиця 8. Склад обмінних катіонів та ємність поглинання основних типів грунтів

Тип грунту

Характерні обмінні катіони

Ємність поглинання,

мг-екв на 100 г грунту

Дерново-підзолисті

Са, H>Mg

10-30

Сірі лісові

Ca>Mg>H

20-40

Чорноземи

Ca>Mg

40-60

Каштанові

Ca>Mg>Na

15-30

Сіро-бурі пустельні

Ca>Mg, Na, К

10-20

Червоноземи

H>Mg>Ca

10-18

Реакція насичених кальцієм грунтів близька до нейтральної; колоїди знаходяться у стані незворотних гелів і не піддаються пептизації при надлишку вологи, грунти добре оструктурені, мають сприятливі фізичні властивості. Чорноземи є прикладом таких грунтів. Грунти, у складі обмінних катіонів яких є в значних кількостях іони натрію, мають лужну реакцію, що негативно впливає на водно-фізичні властивості: підвищену щільність, погану водопроникність, слабку водовіддачу, низьку доступність грунтової вологи рослинам (солонці, солонцюваті грунти). При наявності у грунтовому поглинальному комплексі у складі обмінних катіонів значної кількості Н+ і Аl3+ колоїди легко руйнуються в результаті кислотного гідролізу, грунти погано оструктурені (підзолисті грунти).

Поглинальну здатність грунтів можна регулювати внесенням органічних добрив, глини, торфу, вапнуванням, гіпсуванням, травосіянням тощо. Обмінна поглинальна здатність широко використовується при хімічній меліорації грунтів.