14.10.2 Пошукове і розвідувальне буріння на морських площах

Розвиток техніки буріння глибоких свердловин у межах шельфів зумовив появу цілого ряду конструкцій морських гідротехнічних споруд як пов’язаних з дном моря, так і плаваючих. До них відносяться:

– стаціонарні металічні платформи, що зв’язані з дном моря (штучний металевий острів);

– плавуча бурова платформа, що сама піднімається і спирається на дно моря;

– вертикальні башти, які шарнірно з’єднані з фундаментом, що нерухомо закріплений на дні моря;

– напівзанурені плавучі бурові платформи;

– бурові кораблі.

Особливості пошукового і розвідувального буріння на морі полягає у тому, що в значній кількості випадків до його початку будують стаціонарну штучну металічну платформу (острів), вартість якої може перевищувати вартість будівництва самої свердловини. Такі основи звичайно пов’язані з морським дном і при негативних результатах буріння вони не можуть бути використані повторно на інших точках і з часом стають непридатними.

У зв’язку з цим в морських умовах особливого значення набуває похилоскероване буріння. При достатній глибині залягання продуктивних пластів з однієї основи можна послідовно пробурити декілька свердловин у різних напрямках. З метою здешевлення пошукових робіт на морі місце закладення основи необхідно старанно вибирати, з тим щоб звести до мінімуму їх кількість. Для пошуків нафтових і газових покладів основу доцільно розміщувати в найбільш оптимальних структурних умовах – на склепінні або осьовій частині підняття, а для покладів неантиклінального типу – в центральній частині. Це дозволяє з однієї основи розкрити склепінний (вертикальна свердловина) та крилові частини складки (похилоскеровані свердловини), тобто необхідно, щоб з однієї основи було пробурено не менше трьох свердловин, що дає можливість опрацювати геологічний профіль (рис. 14.5).

У тих випадках, коли пошукова свердловина виявиться за контуром нафтогазоносності, можна пробурити новий стовбур в тій же свердловині або пробурити нову свердловину з тієї же основи.

До початку будови штучної основи місце закладання проектної свердловини на поверхні дна моря необхідно попередньо дослідити: уточнити рельєф морського дна, визначити наявність і потужність

Рис. 14.5 – Схема розвідки морського родовища нафти (газу)

похилоскерованими свердловинами

сучасних мулистих утворень, а також встановити чи не потрапляло місце закладення свердловини в зону порушення, чи сопкового покриву.

Якщо структура розташована близько від берега і немає сприятливих умов для стоянки суден, то доцільно побудувати естакаду або намивну дамбу для з’єднання з берегом.

Зазвичай, платформа закріплюється на дні моря за допомогою численних свай, які вставляють у спеціально пробурені свердловини на глибину не менше 50 м.

З метою збільшення ефективності пошуково-розвідувальних робіт та їх здешевлення практикується буріння свердловин з плавучих платформ. На цих платформах встановлені бурова вишка, насоси і знаходиться необхідне для буріння свердловин обладнання, інструменти і запас порошку для промивної рідини, цементу і різних реагентів. Платформа має службові і побутові приміщення для одночасного знаходження на ній близько 60 чоловік, а також площадку для посадки гвинтокрила.

Після доставки буксирами плавучої платформи на місце опускаються опори на дно моря і вона встановлюється над водною поверхнею приблизно на висоті 15–30 м, з тим, щоб запобігти впливу хвиль. Після закінчення буріння і випробовування перспективних горизонтів опори піднімаються і платформа відбуксовується на інше місце.

Буріння з бурових кораблів можливе при глибинах моря 400 м і більше. Але тут є проблеми якірного кріплення, стабілізації положення корабля, запобігання вигину обсадної колони тощо.

Найбільш стійкими є напівзануренні платформи. Для запобігання впливу на обладнання устя свердловини хвиль, вітру, льоду, а також для безпечного судноплавства важливо, щоби все устєве обладнання було перенесене на дно моря.