2.2 Неструктурні об’єкти

У деяких нафтогазоносних регіонах світу, що мають високу ступінь геологічної вивченості надр, виявлені величезні скупчення нафти і газу, які контролюються неструктурними об’єктами.

До неструктурних об’єктів відносяться такі геологічні тіла в надрах земної кори, формування яких зумовлене, здебільшого, просторовою зміною характеру літолого-стратиграфічних комплексів порід або їх певним співвідношенням.

У залежності від головних чинників, які впливають на формування таких об’єктів, розрізняють такі їх типи: літологічні, стратиграфічні та комбіновані.

Нижче наводиться короткий опис основних видів регіональних і локальних неструктурних об’єктів. При цьому до регіональних відносяться об’єкти, які контролюють зони нафтогазонагромадження, а до локальних – об’єкти, з якими пов’язані родовища нафти і газу.

Літологічні об’єкти. До літологічних відносяться об’єкти, формування яких зумовлено просторовою неоднорідністю розрізу за колекторськими властивостями гірських порід, що його складають. Серед регіональних виділяють такі об’єкти:

Зони регіонального заміщення колекторів неколекторами і регіонального виклинювання колекторів найчастіше формуються в платформних областях на схилах регіональних валоподібних і склепінних піднять і в бортових частинах регіональних западин і прогинів, а в складчастих і перехідних областях – на бортових частинах міжгірських западин і на схилах антикліноріїв. Головними чинниками формування таких зон нафтогазонагромадження є регіональні зміни літологічного складу і фізичних властивостей продуктивних пластів або їх виклинювання догори за підйомом шарів. Прикладом зони заміщення проникних карбонатних товщ практично непроникними глинистими породами з прошарками ангідритів є велике скупчення газу Х’юготон, що міститься в гігантській зоні нафтогазонагромадження Панхендл-Х’юготон на борту внутрішньоплатформної западини Додж-Сіті (США). Класичними прикладами зон нафтогазонагромадження, приурочених до ділянок регіонального виклинювання продуктивних пластів є багата зона нафтогазонагромадження Пембіна на борту западини Альберта в Канаді, грандіозна зона виклинювання бітумінозних пластів-колекторів Атабаска (Канада), а також гігантська зона нафтогазонагромадження Болівар-Коастл в Маракайбській міжгірській западині (Венесуела).

Об’єкти літологічного типу пов’язані з регіональним виклинюванням пластів-колекторів або заміщенням їх догори за підйомом непроникними шарами, можуть бути виявлені в прибортових частинах Дніпровсько-Донецької западини.

Зони піщаних утворень вздовж прибережних частин палеоморів. Такі зони приурочені до похованих піщаних валоподібних утворень – барів, а також пов’язані з похованими піщаними прибережно-дельтовими утвореннями палеорік. Прибережні піщані вали (бари) деяких морських басейнів минулих геологічних епох за будовою і характером розташування дуже близькі до сучасних піщаних валоподібних утворень Приатлантичної рівнини. Вони також витягнуті у довгі смуги протяжністю від 5–8 до декількох десятків кілометрів при ширині від 0,5 до 4 км. Товщина давніх піщаних валів коливається від 10 до 50 м і розташовані вони, зазвичай, кулісоподібно по відношенню один до одного. Характерні особливості прибережних піщаних валів: витягнуті вузькі форми залягання піщаних валоподібних утворень серед слабопроникних глинистих товщ; кулісоподібне розташування, плескате ложе і випукле склепіння; наявність різкого фаціального розділу між піском і глинистими утвореннями зі сторони моря.

Іншим різновидом об’єктів даного типу є поховані піщані прибережно-дельтові і руслові утворення палеорік, з якими пов’язані зони нафтогазонагромадження. Сукупність родовищ, виявлених в Майкопському районі Північного Кавказу, є класичним прикладом зони нафтогазонагромадження, що відносяться до даного типу літологічних об’єктів, які контролюють нафтогазонагромадження. Вказаного типу об’єкти виявлені в Дніпровсько-Донецькій западині і прогнозуються на шельфі Азовського і Чорного морів, особливо пов’язаних з майкопськими відкладами, які простягаються з Передкавказзя в Азово-Чорноморський регіон.

Пошуки зон регіонального нафтогазонагромадження, приурочених до зон виклинювання пластів-колекторів або заміщення проникних пластів слабопроникними за підйомом шарів, а також до зон розповсюдження прибережно-дельтових утворень похованих русел палеорік або ж валоподібних піщаних утворень типа барів, можуть бути успішними тільки на основі відповідних палеогеографічних і палеотектонічних реконструкцій, з ретельним простеженням просторового розташування і контурів берегових ліній палеоморів на протязі кожного досліджуваного відрізку часу геологічної історії.

За матеріалами палеогеографічних і палеотектонічних досліджень будуються відповідні палеогеографічні, літолого-фаціальні і палеотектонічні карти з нанесенням на них зон виклинювання або заміщення пластів-колекторів, а також зон можливого розвитку похованих русел палеорік або прибережних піщаних барових утворень.

Серед локальних літологічних об’єктів найбільш розповсюдженими на платформних територіях є локальні об’єкти, які пов’язані з виклинюванням колекторів або заміщенням проникних порід непроникними догори за підйомом пластів. З такими ділянками пов’язані родовища та поклади нафти і газу літологічно екранованого типу. Ділянки виклинювання і заміщення колекторів формуються, зазвичай, у прибережно-морських умовах, де відбувається часта зміна палеогеографічної обстановки, що зумовлює спочатку різку зміну складу осадків, а в подальшому при похованні – зміну літологічних властивостей порід.

Виклинювання та заміщення пластів-колекторів може відбуватися в межах монокліналі, структурного носу або антикліналі. Найчастіше ділянки виклинювання і заміщення колекторів непроникними шарами трапляються на перикліналях і крилах антикліналей.

З локальними ділянками піщаних утворень палеорік, барів і лінзоподібними колекторами серед неколекторів пов’язані поклади і скупчення літологічно обмеженого типу. Ці об’єкти також формуються в обстановці морського узбережжя і неодноразової зміни палеогеографічних умов осадконагромадження. Найбільш відомими в світі такого типу пастки нафти і газу є в США і Канаді, де вони давно експлуатуються. Такі пастки широкий розвиток мають в Дніпровсько-Донецькій западині.

Стратиграфічні об’єкти. Формування стратиграфічних об’єктів зумовлено незгідним перекриттям окремих літолого-стратиграфічних комплексів молодшими за віком, практично газонафтонепроникними відкладами.

Регіональні об’єкти цього типу можуть бути підрозділені на два підтипи, з якими пов’язані зони нафтогазонагромадження, в тому числі приурочені до зон: 1) регіональних стратиграфічних незгідностей на платформних підняттях і монокліналяхта 2)розвитку вулканогенних порід, які незгідно залягають серед товщ осадового генезису. Прикладом першого підтипу може бути Сарірська зона нафтогазонагромадження в Лівії, а другого – скупчення нафти на Кубі, які об’єднуються в зону Санта-Марія–Бакуранао.

Серед локальних об’єктів стратиграфічного типу, з якими пов’язані родовища та поклади нафти і газу, виділяються локальні ділянки стратиграфічних незгідностей: 1) на антикліналях і куполах та 2) поблизу похованих виступів палеорельєфу.

Велика кількість скупчень нафти і газу даної підгрупи виявлено в США, Канаді, Азербайджані, Австралії тощо.

Комбіновані об’єкти. У формуванні таких зон рівною мірою беруть участь літологічний і стратиграфічний фактори. Регіональне нафтогазонагромадження в цих випадках буває приуроченим до зон виклинювання окремих літолого-стратиграфічних комплексів, стратиграфічно незгідно перекритих практично газонафтонепроникними відкладами молодшого віку.

Комбіновані (літолого-стратиграфічні) об’єкти поділяються на два підтипи: 1) пов’язані з регіональним виклинюванням і стратиграфічним зрізанням колекторів на схилах платформних піднять і бортах западин; 2) пов’язані з регіональним виклинюванням поблизу еродованих виступів кристалічного фундаменту. До таких об’єктів приурочені відповідно літолого-стратиграфічні зони газонакопичення. Типовими прикладами першого підтипу можуть бути дуже багаті зони нафтогазонагромадження Іст-Тексас, із надр якої вже видобуто понад 800 млн.т нафти і Прадхо-Бей, яка виявлена на Алясці поблизу узбережжя Північного Льодовитого океану. Прикладом другого підтипу є Шаїмська зона нафтогазонагромадження, що виявлена в Західному Сибіру.

У ряді нафтогазоносних областей зони нафтогазонагромадження сформувалися під впливом сукупності декількох геологічних факторів, в тому числі при наявності сприятливих структурних, літологічних і стратиграфічних об’єктів. Таке поєднання різних за генезисом елементів геологічної будови визначають і складні умови залягання нафти і газу в родовищах вказаних зон. Типовим прикладом зони нафтогазонагромадження, формування якої зумовлено сукупністю структурних, літологічних і стратиграфічних факторів, може бути Азовська зона в межах Західнокубанського прогину.

До локальних літолого-стратиграфічних об’єктів відносяться ділянки виклинювання колекторів, незгідно перекритих неколекторами. Типовим прикладом такого об’єкта може служити родовище Делі в США. Нафтовий поклад тут встановлений в товщі виклинювання пісковиків крейдового віку на монокліналі, перекритих над поверхнею незгідності непроникними відкладами еоценового віку.

До вказаної групи відносяться і об’єкти змішаного типу. Серед них можна виділити об’єкти, які пов’язані з літолого-диз’юнктивними і стратиграфо-диз’юнктивними екранами. У таких об’єктах трапляються поклади нафти і газу, що контролюються або зоною виклинювання чи заміщенням колекторів у поєднанні з розривними порушеннями, або поверхнею незгідності і розривними порушеннями.