14.2 Масивні поклади

Специфічними особливостями будови масивних покладів, які істотно впливають на методику пошуково-розвідувальних робіт, є:

1) форма і об’єм покладу контролюються положенням площин крил пастки і площини ВНК (ГРК), яка суцільно перетинає тіло колектору;

2) закономірна зміна ефективної площини пласта від максимальної в склепінні до нульової на контурі, що зумовлює нерівномірний розподіл запасів на площі (присклепінна частина займає близько половини площі і вміщує до 80 % запасів).

У зв’язку з цим необхідно прагнути до більш точного визначення характеру крил структури і місцеположення склепінної ділянки, в межах якої зосереджені основні запаси нафти і газу.

Побудова геометричної моделі покладу для вирішення завдань розвідки цілковито залежить від точності попадання першої пошукової свердловини в склепіння структури, що, на жаль, вдається не завжди. При зміщенні цієї свердловини на одно із крил лінійна інтерполяція між свердловинами і особливо екстраполяція в неосвітлені бурінням ділянки можуть привести до суттєвих похибок у визначенні об’єму, форми і розмірів покладу. Саме тому стандартні прийоми розташування свердловин класичним “хрестом”, поперечними або діагональними профілями малоефективні, оскільки багато свердловин при цьому закладаються на периферії покладу, де запаси незначні.

Суть системи розташування свердловин на покладах масивного типу полягає в такому. На підготовленій структурі закладають дві або три свердловини уздовж довгої осі в межах очікуваної склепінної ділянки. При одержанні промислових припливів нафти або газу одночасно або послідовно в залежності від геолого-економічних і кон’юнктурних умов бурять ще дві свердловини за системою розвідувального трикутника на кожному крилі структури, щоби достовірно визначити їх положення в просторі і виділити склепінну ділянку. Розвідувальні трикутники розташовують таким чином, щоби одна із їх сторін була паралельна ймовірному напрямку довгої осі складки. Отже, із шести свердловин, пробурених на продуктивній структурі, чотири виявляються поблизу склепіння (по дві на кожному крилі), а дві, що розташовані у вершинах трикутників, характеризують приконтурну зону. Така система закладання свердловин вільна від вказаних недоліків традиційних методик і дозволяє надійно встановити елементи структури, які її визначають.

За трьома точками визначається положення крил структури в просторі; перетин крил дає осьову лінію і, таким чином, точне місцеположення склепіння. Окрім того, в шести точках покладу достовірно визначають положення ГРК або ВНК і, отож, основний параметр для проектування детальних розвідувальних робіт за принципом “на рівні об’єми запасів – рівне число свердловин” – розмір площі продуктивності.

Рівномірне висвітлення покладу дозволяє орієнтовно оцінити запаси нафти і газу, оскільки чотирма із шести свердловин розкривається склепінна ділянка покладу, де зосереджені основні запаси. На базі одержаної інформації намічаються зони рівних об’ємів для раціонального розміщення свердловин для детальної розвідки.